СВЯТОСЛАВ
964 р., згідно непевно! хронології Несторової « Повісті временних літ », Святослав « виріс і змужнів ». Книжник малює романтичний і заразом героїчний образ видатного воїна і полководця, борця за незалежність Руської землі: « Став він( Святослав.— Авт.) збирати багато воїнів хоробрих. І легко ходив у походах, мов пардус *, і багато воював. У походах ж е не возив за собою ні возів, ні казанів, не варив м’ яса, але, тонко нарізавши конину чи звірину, чи яловичину і засмаживши на вугіллі, так їв. Не мав він і намету, але спав, підістлавши пітник, із сідлом у головах. Такими самими були й усі інші його воїни. І посилав у інші землі зі словами: « Хочу на вас іти...»
Історики гадають, що Нестор просто переповів воїнську пісню дружинників Святослава. А дж е той князь наче самою природою був створений для звитяжних подвигів далеких походів і переможних битв. Коротке, у неповних дев’ ять років, самостійне правління Святослава у Києві описане літописцями майже виключно на підставі пам’ я ток усної народної творчості, що дійшли до них від часів цього останнього дружинного князя, улюбленця своїх ратників, котрий ділив з ними спеку й холод, спрагу й голод, хвороби й труднощі виснажливих походів, гіркоту поразок І радощі перемог. Святослав став героєм дружинного епосу саме тому, що він майже завжди перемагай ворогів Русь^. кої землі. У фольклорі звичайно зберігаються образи переможців, здоланого героя швидко забувають або згадують про нього коротко й сумно.
Історикам майже нічого не відомо про дитячі та юнацькі роки Святослава. З посередніх вказівок джерел можна вробити висновок, що народився він на початку 30-х рр. X ст. 12— 14-річним хлопчиком брав участь у поході матері проти древлян. Святослав одержав владу з рук старіючої Ольги у важкий для Давньоруської держави час. Одвічна суперниця Русі Візантія прагнула підточити могутність піврічного сусіда. Уряд у Константинополі намагався відтіснити Київську Русь від Чорного моря, яке арабські географи тоді називали Руським. Візантійські політики силкувались перешкодити давньоруській торгівлі з Півднем і Близьким Сходом. З цією метою вони нацьковували незліченні брди печенігів на південноруські землі. А підштовхуваний
* Барс або гепард. 39