Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 39

Ольга чекала на відповідь майж е півтора місяця. Вона
сама, її почт та посли жили у Константинополі, а решта
з київського посольства — у своїх човнах-лодіях. Нелегким
було те чекання. Та Ольга не втрачала часу — знайомилась
з Константинополем. Різні дива Ц аргорода, його собори,
іподром вона потім довго згадувала у рідному Києві. П обу­
дувала православні церкви. За свідченням пізнього Іоаки-
мівського літопису, збудувала дерев’яну церкву святої Со­
ф ії поблизу Золотих воріт. Присвячена премудрості Божій
церква мала стати кафедрою митрополита Київського, з а ­
прошеного на Русь єпископа. Та не діж далась княгиня
здійснення своєї мрії — церква згоріла 1017 р. Пізніше
Ярослав Мудрий на тому місці збудував кам’яний Софій­
ський собор, який досьогодні стоїть як святиня України.
Чому ж відмовив імператор візантійський в прилученні
Київсько! Русі до християнського світу? Тому, що син
Ольги, великий київський князь Святослав, верхник Русі,
був язичником. Сама ж Ольга була вже християнкою. При­
їхала з священиком Григорієм. П одарувала імператору з о ­
лоте з коштовним камінням блюдо, яке довго прикрашало
ризницю Константинопольського головного собору. На ньо­
му були християнські символи — зображення Христа на
коштовному камені, й призначене воно було для церковної
служби. Язичниця не могла б зробити такого, дарунку.
Ольга прийняла благословіння патріарха під час урочистої
відправи у Константинопольській Софії. Ця акція за зго­
дою самої княгині й завдяки візантійцям була сприйнята
як її дійсне хрещення. Подія поступово набула розголосу
в середньовічному світі і переросла з особистої справи Оль­
ги у важливий державний акт. «Повість временних літ»
стверджує, нібито імператор сватався до Ольги, але кня­
гиня його перехитрувала: сказала, що тому не годиться зна­
тися з язичницею, й попросила, щоб цар сам її охрестив,
однак після хрещення, під час якого Константан назвав її
ва обрядом «дщерею», відмовилася стати дружиною. М ов­
ляв, закон християнський не дозволяє такого шлюбу. Цей
факт, як і багато інших, без сумніву, потрапили до літопису
З народних переказів про Ольгу, її хрещення та перебуван­
ня в Царгороді.
18 жовтня, в неділю, був прощальний прийом. І від­
мова...
Повернувшись додому, Ольга почала вмовляти сина
Святослава перейти до християнської віри, але той, боячись
насмішок і незадоволення власних дружинників, відмо­
вився.
37