Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Página 381

Г. Сковорода обрав стезю мандрівного філософа і про­
тягом останніх 25 років побував у багатьох містах і селах
України, проповідуючи свої ідеї і світогляд. Усе його ж ит­
тя було пов’язане з народом, з його ідеалами та прагнення­
ми. «Мой жребий с голяками»,— стверджував він і рішуче
відхиляв численні пропозиції з боку духовенства і світських
правителів зайняти ту чи іншу високу посаду. Так, на
запрошення монахів Києво-Печерської лаври прийняти д у­
ховний сан і стати «столбом церкви и украшением обители»
Сковорода відповів, що «я столботворения умножать со­
бою не хочу, довольно и вас, столбов во храме божием».
Подібна іронічна відповідь прозвучала і на пропозицію з
боку Катерини II стати придворним філософом: «Мне моя
свирель и овца дорож е царского венца».
Свій високий моральний ідеал Г. Сковорода втілював у
власному житті. Д ля багатьох він був мандрівною акаде­
мією. й ого світогляд відбивав найвищий рівень розвитку
суспільної думки в Україні, а життя і послідовність у дотри­
манні переконань служили прикладом для багатьох сучас­
ників і нащадків.
Помер Сковорода 9 листопада 1794 р. в с. Пан-Іванівці
на Харківщині (нині с. Сковородинівка Золочівського р-ну).
Неприйнятність і засудження тогочасної дійсності він ви­
разив словами, які заповідав викарбувати на могилі: «Мир
ловил меня, но не поймал».
У своїх філософських ідеях і просвітительській діяльнос­
ті Г. Сковорода приділяв головну увагу людині й її суті,
суспільству та його поступу. В розумінні Сковороди люди­
на («микрокозм») і природа («макрокозм») мали внутріш­
ню й зовнішню сторони. Внутрішню сторону людини він на­
зивав «телом духовным», а зовнішню — просто «телес­
ность». Заперечуючи божественну силу і не обмежуючи
суть людини лише «телесной стороной», філософ шукав
внутрішню сторону в самій людині, в її справах і вчинках
й у такий спосіб дійшов до розуміння соціальної нерівності
й несправедливості.
Г. Сковорода відстоював рівність між людьми, право
кожного, незалежно від соціального становища, на щастя і
волю, вважаючи останню найвищим досягненням людини.
Майбутнє суспільство Сковорода уявляв «горней рес­
публикой», де існували б загальн