вінцію Російської імперії. Варто зазначити, що у 1734— 1750 рр. політнко-адміністративну владу в Україні здійснювало Правління гетьманського уряду із б осіб. Ц е сприяло посиленню контролю і втручання у внутрішні справи старшинської адміністрації з боку царських урядовців. Лівобережна Україна нарівні з іншими провінціями держави підпорядковувалась Сенату, в якому діяла особлива установа під назвою « Канцелярия малороссийских дел ».
З відновленням гетьманства підпорядкування Л івобереж ної України із Сенату було передано в Колегію іноземних справ. Факт перебування України у віданні установи, утвореної для зносин з іншими державами, свідчив про формальне визнання за нею політичної самостійності.
Однак гетьман К- Розумовський не дбав про збереж ення такого правового статусу України. Посварившись з головою Колегії, він поклопотав перед імператрицею про сбое підпорядкування щодо « малороссийских дел » установі, яка вважалася головною в Російській державі. Згідно з його проханням царським указом від 17 січня 1756 р. Л івобереж ну Україну із відання Колегії іноземних справ знову було переведено до Сенату, в якому утворено « особую экспедицию » для українських справ.
У березні 1761 р. із відання гетьмана вилучено Київ і підпорядковано безпосередньо Сенату. Всіх козаків наказано вивести з міста і поселити на лівому березі Дніпра. Київська полкова канцелярія знаходилась в м. Козелець.
Результатом суспільно-політичної діяльності гетьмана К- Розумовського стала судова реформа. В той час на Л і вобережній Україні діяв Генеральний суд на чолі з генеральним суддею, апеляції на рішення якого подавалися до Генеральної військової канцелярії та гетьмана. Нижчими ланками судочинства лишалися полкові й сотенні суди.
Універсалом від 17 листопада 1760 р. К- Розумовський запровадив новий порядок судочинства, згідно з яким Генеральний суд очолювали два генеральні судді, а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 10 полків. Генеральний суд розглядав справи генеральної старшини, полковників, бунчукових і військових товаришів, канцеляристів та осіб, які перебували під особистою опікою гетьмана. Крім того цей суд став органом нагляду за місцевими судами, найвищою апеляційною інстанцією, в зв’ язку з чим Генеральну військову канцелярію було позбавлено судових функцій( 17 лютого 1763 р.).
Того ж року полкові суди було перетворено на гродські, де розглядалися кримінальні справи. Головуючими в цих
13 3— 176 369