час виступила й кубанська орда на чолі з султаном Іслам-j Гіреєм, сином хана, але й вона, пройшовши понад Доном до; Ізюма і набравши ясиру, повернулася швидко назад. 31 січ-; ня 1711 р. розпочався основний наступ на Правобережну ' Україну. За одними даними, Орлик вийшов з організованою! ним 16-тис. українською армією, польським відділком Йо-! сифа Потоцького, котрий був на стороні короля Станісла-; ва Лєщинського, та допоміжними татарськими силами. За іншими— поляків і запорожців було. разом 7— 8 тис., татарської орди 20— ЗО тис. Окрім Орлика на чолі козацьких військ стояв колишній отаман К- Гордієнко. Буджацько-білгородською ордою командував султан Махмед-Гірей, другий син кримського хана. У війську було 40 шведських інструкторів.
Завдяки підтримці місцевого населення армія швидко просувалася вперед. Міста здавалися без бою. Визнаючи Орлика українським гетьманом, до нього, за винятком Бі-. лоцерківського, перейшли всі козацькі полки П равобережної України. Такий успіх немало непокоїв як Иосифа Потоцького, котрий до того ж був і київським воєводою, так і лівобережного гетьмана Скоропадського. Перший затіяв суперечку— чи варто воювати далі, адже Правобережна Україна завжди належала Польщі, і після її завоювання не варто наражатися на війну з Москвою; другий направив проти Орлика військо на чолі з генеральним осавулом Бутовичем. Однак при першому ж зіткненні під Лисянкою воі * о було розгромлене, а сам Бутович потрапив у полон до Орлика.
18 березня союзники підійшли до Білої Церкви і 25-го почали її облогу. Однак шість гармат, що були у козаків, не могли завдати фортеці ніякої серйозної шкоди, польська і татарська ж піхота також була безсила. Д о того ж почався розбрат. Орлик, як міг, протестував проти пограбування поляками й татарами місцевого населення. А ті буквально чинили розбій. Одного дня татари зняли облогу і кинулись за ясиром, плюндруючи села і містечка. Війська Орлика і Потоцького лишилися одні.
Тут ще надійшла звістка про наближення російської армії. Не лишалося нічого іншого, як повертати назад. Наприкінці квітня Орлик був уж е в Бендерах. Не вдалося за думане і шведам у Померанії. Все це було тяжким ударом для Орлика. Та надія на краще не полишала його. Він знову розсилає посольства, збирає прихильників. ' А влітку розпочався наступ царської армії. Вирішальний бій відбувся на Пруті. Турецькі війська оточили росіян,
850