Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Seite 348

ником. На його прапорі була виткана незалежна й соборна
Україна... Його енергійна, вперта та невтомна праця не мо­
гла залишитися без наслідків. Вона зберегла нам традиції,
створила певні зв’язки з Європою. Ці традиції, хоч і запо­
рошені порохом минулого, знову виходять наперед і дають
ще раз нагоду вдумливому українцеві задуматися над д о ­
лею своєї батьківщини».
Походив він з поважного роду, який сягав давньої ба­
ронської фамілії Орликів у Чеському королівстві. Після
гуситської революції одного з представників цього роду д о­
ля закинула у Віленщину, де в с. Косуті Ошмянського пові­
ту 11 жовтня 1672 р. (за с. ст.) і народився майбутній ук­
раїнський гетьман.
Батько його — Степан вже наступного 1673 р. загинув у
битві під Хотином, відстоюючи польські інтереси. Опікува­
лася Пилипом мати Ірина, котра походила з православно­
го роду Малахівських. Очевидно, що перші ази освіти пі-
внав він у Литві. Однак вж е в молодих літах з ’явився в-Ки­
єві, де вступив до' престижної Києво-Могилянської колегії.
Професором красномовства й філософії був тоді Степан
Яворський, якого 1700 р. висвятили на митрополита рязан­
ського й муромського, а через два роки призначили екзар­
хом і охоронцем всеросійського патріаршого престолу та
президентом Слов’яно-греко-латинської академії в Москві;
був він, як зазначено в одній з праць, «справжнім рабом
плоті й духу у Петра (найбільшого ворога Орлика)». Од­
нак за часів викладання в Киево-Могилянській колегії
Яворський виказав себе надзвичайно знаючою і відданою
своїй справі людиною. Це й сприяло тому, що молодий сту­
дент прикипів до нього всією душею і потім все життя ста­
вився до вчителя з великою повагою.
Завдяки протекції Яворського Пилип Орлик, як один з
найздібніших випускників колегії, працює в консисторії
Київської митрополії, а десь з 1693 р.— в Генеральній вій­
ськовій канцелярії. Висока освіченість, здібність й праце­
любність молодого канцеляриста привернули увагу гетьма­
на Івана Мазепи, і невдовзі Орлик підіймається до поваж­
ної посади старшого військового канцеляриста, а згодом
призначається на посаду генерального писаря, яку з почат­
ку гетьманування Мазепи (1699) обіймав В. Кочубей. (Ос­
танній після цього став генеральним суддею Л івобереж ної
України.)
Будучи генеральним писарем, Пилип Орлик користував­
ся цілковитою довірою Мазепи і був у курсі всіх справ Ге­
неральної військової канцелярії, залишаючись постійно бі­
346