Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 344
найпочесніших нагород — ордена Олександра Невського.
Щ оправда, тільки у 1731 р.— запізнившись, як ведеться, на
10 років.
П ерехід Мазепи до шведів Петро І використав як при
від для ще більш рішучих дій по ліквідації української ав
тономії. Д о обраного 1708 р. гетьмана Івана Скоропадсько
го був приставлений для нагляду царський міністр-рези-
дент. А восени 1722 р. для управління Лівобережжям уряд
створив Малоросійську колегію. Так, окрім влади гетьмана,
з ’явилася ще одна, яка відстоювала інтереси Росії. Встано
вилося двовладдя.
Після смерті у 1722 р. гетьмана Івана Скоропадського
наказним гетьманом було призначено чернігівського пол
ковника Павла Полуботка. Представники козацької стар
шини неодноразово зверталися до царя за дозволом на ви
бори. Проте російський уряд, поставивши на меті поступо
во ліквідувати автономію Л івобереж ної України, знаходив
різні мотиви для відмови. Реальна влада дедалі більше зо
середжувалася в руках Малоросійської колегії. Полуботок,
людина енергійна й рішуча, почав активну боротьбу за зб е
реження автономних засад управління на Лівобережній Ук
раїні. Такі д ії наказного гетьмана призвели до ряду конф
ліктів з Малоросійською колегією. Роль арбітра у їх вирі
шенні взяв на себе царський уряд. Наказного гетьмана Пав
ла Полуботка, генерального писаря Семена Савича і гене
рального суддю Івана Чарниша викликали до Петербурга
для пояснень. Там вони ще раз звернулися до царя з чоло
битною про вибори гетьмана.
Тим часом Данило Апостол перебував у воєнних похо
дах. У 1722 р. на чолі 10 тис. козаків у складі російських
частин він воював у Персії. А восени 1723 р. вже знаходив
ся на р. Коломак неподалік Полтави як наказний гетьман
козацького війська. Тут до нього звернулися представники
старшини з підготовленими двома чолобитними до царя.
У них висловлювалося прохання дозволити вибори гетьма
на й ставилося питання про передачу податків, які збира
лися з населення Л івобереж ної України, не до царської
казни, а до військового скарбу Гетьманського уряду. Апос
тол не тільки ознайомився з чолобитними, але й багато що
виправив і змінив. І першим поставив свій підпис. За ним
підписалися генеральна старшина, полковники, сотники. Ці
чолобитні від імені усього козацького війська були переда
ні Петру І.
Прочитавши їх, цар закипів, за виразом літописця, «ве
ликим гневом и яростию» і зараз ж е віддав наказ заареш
342