Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 344

найпочесніших нагород — ордена Олександра Невського.
Щ оправда, тільки у 1731 р.— запізнившись, як ведеться, на
10 років.
П ерехід Мазепи до шведів Петро І використав як при­
від для ще більш рішучих дій по ліквідації української ав­
тономії. Д о обраного 1708 р. гетьмана Івана Скоропадсько­
го був приставлений для нагляду царський міністр-рези-
дент. А восени 1722 р. для управління Лівобережжям уряд
створив Малоросійську колегію. Так, окрім влади гетьмана,
з ’явилася ще одна, яка відстоювала інтереси Росії. Встано­
вилося двовладдя.
Після смерті у 1722 р. гетьмана Івана Скоропадського
наказним гетьманом було призначено чернігівського пол­
ковника Павла Полуботка. Представники козацької стар­
шини неодноразово зверталися до царя за дозволом на ви­
бори. Проте російський уряд, поставивши на меті поступо­
во ліквідувати автономію Л івобереж ної України, знаходив
різні мотиви для відмови. Реальна влада дедалі більше зо­
середжувалася в руках Малоросійської колегії. Полуботок,
людина енергійна й рішуча, почав активну боротьбу за зб е­
реження автономних засад управління на Лівобережній Ук­
раїні. Такі д ії наказного гетьмана призвели до ряду конф­
ліктів з Малоросійською колегією. Роль арбітра у їх вирі­
шенні взяв на себе царський уряд. Наказного гетьмана Пав­
ла Полуботка, генерального писаря Семена Савича і гене­
рального суддю Івана Чарниша викликали до Петербурга
для пояснень. Там вони ще раз звернулися до царя з чоло­
битною про вибори гетьмана.
Тим часом Данило Апостол перебував у воєнних похо­
дах. У 1722 р. на чолі 10 тис. козаків у складі російських
частин він воював у Персії. А восени 1723 р. вже знаходив­
ся на р. Коломак неподалік Полтави як наказний гетьман
козацького війська. Тут до нього звернулися представники
старшини з підготовленими двома чолобитними до царя.
У них висловлювалося прохання дозволити вибори гетьма­
на й ставилося питання про передачу податків, які збира­
лися з населення Л івобереж ної України, не до царської
казни, а до військового скарбу Гетьманського уряду. Апос­
тол не тільки ознайомився з чолобитними, але й багато що
виправив і змінив. І першим поставив свій підпис. За ним
підписалися генеральна старшина, полковники, сотники. Ці
чолобитні від імені усього козацького війська були переда­
ні Петру І.
Прочитавши їх, цар закипів, за виразом літописця, «ве­
ликим гневом и яростию» і зараз ж е віддав наказ заареш ­
342