ПЕТРО ДОРОШЕНКО
Д о числа непересічних особистостей нашої історії належить Петро Дорофійович Дорошенко. Яких би сторін життя України 60— 70-х рр. XVII ст. ми не торкнулися, всі вони більшою чи меншою мірою переломлювалися через призму діяльності цієї людини. Серед інших політичних діячів тогочасної епохи П. Дорошенко вирізнявся глибоким, аналітичним розумом, патріотизмом, широким розумінням завдань і перспектив боротьби за об’ єднання всієї території України в межах однієї держави та самостійний її розвиток, послідовністю, впертістю та наполегливістю у діях, спрямованих на досягнення своєї мети.
Водночас у документах, на сторінках літописів та у спогадах сучасників ми знаходимо характеристики іншого Петра Дорошенка— діяча, що дотримувався протурецької орієнтації, здійснював репресії щодо своїх противників та віддавав у ясир татарам місцеву українську людність. Що переважало у політичному багажі цієї людини, яке її місце серед інших українських гетьманів? На ці та інші питання спробуємо дати відповідь у запропонованому нарисі.
Народився Дорошенко у Чигирині 1627 р. Його сім’ я мала глибокі традиції вірного служіння матері-Україні та козацьким ідеалам. Згадаймо, що дідом Петра був гетьман Михайло Дорошенко, чиї заслуги у боротьбі проти турецько-татарської агресії загальновідомі. У Дорофія та Марі! Дорошенків росли й виховувалися діти, імена яких у майбутньому раз по раз з’ являлися на сторінках документів. Братами Петра були Андрій і Григорій, Степан та Антоній. Пестливим піклуванням хлопчиків була оточена єдина у родині дівчинка— їхня сестра( на жаль, історія не зберегла іі ім’ я).
Дорошенки прагнули дати добру освіту дітям. Можна гадати, що Петро навчався у Києво-Могилянській колегії, із стін якої виніс знання польської і латинської мов, історії та риторики. Не випадково літописець С. Величко писав, що майбутній гетьман був спритний і в мові світській управний, а також « умілий у всіляких речах ». Зрозуміло й інше— хлопчик ріс у родині, чиє життя пронизували козацькі Ідеали. Змалку виховувався волелюбним, впевненим у правоті боротьби своїх предків проти соціальної несправедливості та національно-релігійних переслідувань. Не випадко^ во 20-річний Петро опинився серед козаків, які разом із Хмельницьким втекли на Запорозьку Січ, а звідти навесні
818 '•