Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Seite 316

Правобережний гетьман Петро Дорошенко і кошовий
ртаман Іван Сірко підтримували селянську війну в Росії
(1670— 1671) під проводом донського козака Степана Разі-
ра, листувалися з ним і планували навіть спільний похід на
Москву. Але здійснити це їм не пощастило.
Тоді ж Іван Сірко зблизився з правобережним гетьма­
ном Михайлом Ханенком і використав його сили у війні
проти татар. 25 жовтня 1671 р. на козацькій раді біля с. Іл-
лінці на Поділлі Сірко й Ханенко, присягнувши -Речі П ос­
политій, зобов’язалися воювати з Кримським ханством.
Прямо з ради кошовий отаман повів своїх запорожців у ра­
йон Рашкова, звідти на Білгородщину, потім на Чечельннк,
Ладижин і Кальник. А на початку 1672 р. Сірко і Ханенко
повели о б ’єднані сили козаків у похід на Волощину й Б іл­
городщину. Біля Куяльницького лиману в степу вони зав­
дали поразки орді кримського хана Султан-Нуреддіна.
Після скинення з гетьманства і заслання Д ем ’яна Мно­
гогрішного (1672) Іван Сірко вирішив домагатися гетьман­
ської булави. Чутка про це дійшла до Москви. Царський
уряд був проти обрання Сірка гетьманом. Кошовий отаман
вирішив зустрітися з воєводою Г. Ромодановським і разом
із своїм зятем Іваном Сербином і кількома запорожцями ви­
їхав до Курська. Але дорогою на нього напав полтавський
полковник Федір Жученко, арештував, закував у кайдани
І ув’язнив у Батуринській фортеці. Сірка звинувачували в
підбурюванні козаків до повстання. Новообраний гетьман
Іван Самойлович відправив Сірка в Москву, а звідти цар­
ський уряд заслав його до Сибіру в м. Тобольськ.
А вже навесні 1672 р. 300-тис. армія Туреччини пере­
йшла Дунай і вдерлася на Поділля, взяла в облогу форте­
цю К ам’янець-Подільський і невдовзі оволоділа нею. Турки
загрожували спустошенням не лише Україні, а й Речі П ос­
политій та Р осії. З півдня насувалися орди Кримського хан­
ства — хан планував навіть знищити Запорозьку Січ.
Відсутність Івана Сірка послабила спротив турецько-
татарській агресії. Уже в липні 1672 р. польський посол в
Москві передав прохання короля Речі Посполитої звільни­
ти й повернути козацького ватажка, бо «той Сірко служив
Сбом великим государям, безперестанку над спільним во­
рогом, над кримським ханом промисли чинив». Про це ж
просив гетьман Л івобереж ної України Іван Самойлович. Та
найбільше клопоталися за свого отамана запорожці. В лис­
ті до Москви писали: «щоб польовий наш вождь добрий і
правитель, для бусурманів страшний воїн, Іван Сірко до
нас був одпущений, тому що у нас другого такого польового
314