Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Seite 307
го прихильники з числа вищої старшини почали вбачати
єдиним виходом із становища, що склалося, розрив з М ос
ковською державою. При цьому активно виношувалася
ідея об’єднання України з Польщею на федеративних заса
дах. Головним ідеологом цього задум у став Юрій Немирич,
людина з європейською освітою і палким бажанням при
служитися своїй Батьківщині — Україні. Свого часу він за
протестантські переконання мусив емігрувати за кордон j
опинився на дипломатичній служ бі у шведського короля^
Після Корсунської ради (на яку прибув як посол Ш веції)
Немирич вже не схотів покидати рідного краю й, прийняв
ши православ’я, залишився в Україні. І. Виговський і
Ю. Немирич були давніми знайомими й володіли сусідніми
маєтками в Овруцькому повіті. Відтепер вони ставали й
духовними побратимами в політичній, а зрештою, й у від
критій збройній боротьбі проти царської імперсько-центра-
лізаторської політики.
Звичайно, на рішення й д ії уряду гетьмана впливала не
тільки експансія Москви. Серйозною перешкодрю на шля
ху здійснення планів патріотично настроєної української
старшини були ті політичні й соціальні протиріччя, що на
копичилися на той час в суспільстві і незабаром призвели
до початку тривалої громадянської війни, яка увійшла тра
гічною сторінкою в історію українського народу під назвою
«Руїна». Щ е більше становище Виговського ускладнилося
після того, як проти нього об’єдналися загони повсталої се
лянсько-козацької голоти під проводом полковника Марти
на Пушкаря і запорожців на