Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | страница 295

Розбите під Говтвою шляхетське військо спішно відхо­
дило до Лубен. Острянин розумів: настав зручний момент,
щоб остаточно розправитись з карателями. «Ляхи пішли
срамотно,— говорив він козакам,— і нам тепер краще всього
йти за ними до Л убен — там і шляхи є, і товариство надійне,
і живність буде, і збір людський, і оборона зручніша, ніж тут».
Козаки погодилися і спішно кинулися за Потоцьким.
«И черкасы де,— доносили путивльські воєводи,— ляхов
сперли, гнали до Л убен и побили де ляхов многих. И люди
де многие свой табор пробежали мимо к городовому люду,
что под Лубнами на реке Суле, и мост де ляхи обломили,
и в реке де многие ляхи потонули».
Це трапилося б травня 1638 р. Хоч як не спішив Остря­
нин з військом, шляхетські загони все ж рухалися швидше
і, коли повстанці підійшли до Лубен, встигли зайняти вигід­
ні позиції. Бій почався зразу ж — жорстокий і впертий.
Острянин добре розумів, що без поповнення людьми і при­
пасами вести облогу Л убен неможливо. Ось-ось мав прийти
Скидан, який збирав козаків на Чернігівщині. Із степів спі­
шили на чолі загону Путивлець і Ріпка. З-під Києва вів за ­
гін повстанців Солома. Такий ж е загін вів до нього Соки-
рявий. Та поки вони не підійшли, Острянин вирішує здій с­
нити швидкий похід за маршрутом Лубни — Лохвиця —
Миргород — Лукомля — Яблонів, потім знову — Лубни і
Лукомля, маючи на меті ухилитися від небаж аної зустрічі
з Потоцьким і поповнитися свіжими силами. Але в Луком-
лі він отримує вістку про прихід на допомогу Потоцькому
загону на чолі з І. Вишневецьким. Об’єднавшись, вони рап­
тово напали на табір Острянина, і той після багаточасового
бою мусив відійти до Жовнина.
Тим часом на допомогу Острянину наближалися Путив­
лець з Ріпкою. їх військо налічувало 500 донських козаків.
Знову зав’язався нерівний бій. Поляки зуміли оточити по­
встанців. Потоцький оголосив, що милує їх, якщо видадуть
керівників. У цій ситуації козаки, більшість з яких були
реєстровці, вирішили видати Путивльця: «Нехай твоя голо­
ва за всі наші голови, прощай нас, господарю!»
Та Потоцький не дотримав слова. Коли, видавши Пу­
тивльця, козаки припинили опір, озвірілі жовніри напали
на них і вчинили криваву розправу.
На початку червня розпочалися бої на околицях Ж ов­
нина, які з кожним днем ставали дедалі запеклішими. Р ос­
ли втрати з одного й іншого боків. Після такого бою Ост­
рянин, очевидно, вважаючи сцраву програною, з групою ко­
заків вирвався з оточення і, переправившись через Сулу,
293