Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 285

ти гармати. На те була дана відповідь, що гармати мають
бути саме тут, на Запорож ж і.
Бут-Павлюк писав 16 червня Томиленку з Микулиного
Рогу, де знаходилася тоді Запорозька Січ, що «козаків об­
ражало безчестя, яке нанесли козацькій гарматі, і він зі
своїми побратимами по милості Божій, не вчинивши нікому
ніяких прикростей, перенесли гармати до достойного їх
місця, у Запорож ж я, де предки їх прославилися своїми под­
вигами... Притому,— писав він далі,— перебування гармати
на волостях вимагає її утримання, яке падає на бідних лю­
дей. І без того вже обтяжених постоєм кварцяного війська,
на противагу куруківської комісії, тому що жовнірам не
слід займати квартири далі Білої Церкви».
М. Костомаров у своїй праці «Богдан Хмельницький»
наводить далі текст листа Бута-Павлюка: «Зізнайтесь, ко­
ли гармата наша стояла на волостях, то і виписи були час­
ті, з шляхетських маєтків виганяли чи підкоряли панській
юрисдикції наших товаришів і вдов козацьких, а трохи
який-небудь козацький товариш провиниться, пани, уряди
зводять напраслину на ціле військо перед коронним гетьма­
ном, а коронний гетьман перед його величністю... Мертвого
назад з могили не носять, краще б, щоб усі реєстровики
прибули до них на Запорож ж я з рештою гармат... Але, бо-
ронь вас Боже, коли ви захочете бути нашими ворогами і
разом з жовнірами піднімите руки на дружин і дітей наших
і наше майно: ваші жінки, діти і майно дістануться нам ра­
ніш, ніж наші вам. Але ми цього зовсім не хочемо: у вас і
у нас одна рідна земля, і краще нам жити разом у братер­
стві».
Цей лист Павлюка і його універсали, що закликали на­
род йти у козацтво, сколихнули українську громадськість,
багато хто втікав на Запорож ж я.
А Павлюк знову і знову повторював: «Всякий, хто по-\
баж ає бути козаком, не мож е бути примушений до піддан-/1
ства панам».
У цей час, десь у середині червня 1637 р., на Запорож ж і
відбувається козацька рада, на якій Павла Бута (Павлю­
ка) обрано гетьманом Війська Запорозького. Обрали й но-,
вих полковників, якими стали Карпо Скидан, Селим Бихо-
вець, Григорій Лихий, Дмитро Гуня, Філоненко, Сачка. Се­
ред знову обраних були такі козацькі ватажки, як Дорош
Кучковський, Роман Попович, Черняк, Сахно, Курило, Че­
чуга, Цехриня, Каїрський та ін. Д ехто з них згодом увій­
шли в нашу історію як герої. Був обраний також військо­
вий писар Стефан Добринський.
283