роботи велися з великою обережністю. А коли робітника * 1 ми був знайдений гроб святого Володимира, Могила виста * вив голову святителя у Печерському монастирі для загального поклоніння.
Почалася відбудова також древньої церкви Спаса на Берестові, Успенського собору в Печерському монастирі та ін. Вже це свідчить про ту велику роботу, яку розвинув Петро Могила. В Києві ним були побудовані й нові церкви, які, на жаль, до наших днів не збереглися. Петро Могила продовжує діяльність по упорядкуванню й піднесенню культури православного богослужіння. З цією метою у 1640 р. він скликав у Києві собор, на який запросив не лише духовних осіб, а й світських, в основному членів братств. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання « Требника »( 1646). Д о церковної історії він увійшов як « Требник Петра Могили » і довгий час служив духовенству всієї Росії. У « Требнику » були викладені не лише молитви і обряди, до нього були додані пояснення й настанови, як у тому чи іншому випадку слід себе вести та чинити, а також догматичні й обрядові пояснення літургії, написані одним з учнів Могили Тарасієм Земкою.
П ід керівництвом Могили було складено й православний катехізис. З метою його затвердження у 1643 р. в Яссах був скликаний собор. Треба сказати, що з розглядом цього документа справа зволікалася і тоді Могила видрукував короткий катехізис. Так сталося, що повний катехізис було опубліковано вже після смерті Могили спочатку в Європі грецькою й латинською мовами і лише 1696 р. у Москві, коЛи він заслужив уж е повагу всіх богословів світу.
Говорячи про розбудову церковної справи в Україні, про реформи Петра Могили, відомий історик І. Крип’ якевич вважав, що « Могила ставив справу української церкви настільки широко, що не відкидав навіть ідеї порозуміння з Римом. Він заявляв готовність визнати папу головою церкви, але за умови, що унія матиме характер « з’ єднання », а не « злиття » церкви, що будуть залишені обряди й автономія східної церкви. В той ж е час могилянські кола вживали заходів до заснування українського патріархату ».
Як і у попередні роки, значну свою увагу Могила зосереджував на Київській колегії. Слід сказати, що як колегія, так і братський монастир утримувалися, головним чином, на кошти митрополита. Важливим було те, що у монастирі перебували лише ті монахи, які були наставниками в колегії. Всі вони вийшли з Печерської лаври й відзначалися освіченістю й вірністю православ ' ю.
264