Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 247

пробивалося до польського табору, але натрапив на турець­
ку варту й ледве врятувався. З простреленою рукою він все
ж добрався до своїх (козацьке військо тоді перебувало під
Могилевом — нині Могилів-Подільський). Прибуття Сагай­
дачного збурило життя табору. Козаки почали відкрито ви­
являти незадоволення гетьмануванням Бородавки, який
припустився помилок у керівництві військом. О дразу було
скликано раду. На ній Сагайдачний розповів про своє по­
сольство до Варшави, про обіцянки польського уряду. Рада
обрала гетьманом Сагайдачного, який наказав стратити
свого попередника, очевидно, побоюючись, що з часом той
знову завоює симпатії козаків.
Отримавши гетьманську булаву, Сагайдачний всю енер­
гію спрямував на вирішення невідкладних бойових завдань.
П ід його командуванням запорожці змогли відірватися від
переслідування ворогом і без великих втрат дістатися Хо­
тина, де на них з нетерпінням очікувало польське військо.
Вирішальна роль у перемозі над турками у Хотинській вій­
ні 1621 р. належить українським козакам. їх воєнна так­
тика, чудова бойова виучка, стійкість і відчайдушна хороб­
рість стали нездоланною перешкодою для війська султан­
ської Туреччини. Саме під стінами Хотинської фортеці за ­
сяяв полководницький талант Сагайдачного. Козацький
гетьман продемонстрував блискуче тактичне мислення, б ез­
доганне вміння керувати багатотисячними масами піхоти
й кавалерії, нетрадиційні методи організації оборонних та
наступальних операцій в умовах боротьби з більш чисель­
ним противником (об’єднані польсько-козацькі сили нара­
ховували близько 80 тис. чол., тоді як противник мав 162,
а за іншими даними — 250-тис. армію ). Саме під Хотином
розбилися ілю зії султанського двору щодо непереможності
своєї армії і стали проблематичними плани розширення ім­
перії за рахунок поневолення європейських країн.
Хотинська битва виявилася для Сагайдачного остан­
ньою в його полководницькій кар’єрі. Внаслідок тяжкого
поранення він серйозно захворів. У середині листопада
1621 р. козаки перевезли гетьмана до Києва. Кілька міся­
ців він провів у своєму домі — прикутий до ліжка й не м а­
ючи надії на одужання. За п’ять днів до кончини склав за­
повіт, за яким великі суми грошей відписав на різні бла­
годійницькі цілі (зокрема, 1,5 тис. польських золотих школі
Львівського братства «на науку і на цвиченья бакаляров
учоних»), зробив надання різним церквам та монастирям.
Чималі кошти із статків Сагайдачного дісталися також
Київському братству.
245