Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 247
пробивалося до польського табору, але натрапив на турець
ку варту й ледве врятувався. З простреленою рукою він все
ж добрався до своїх (козацьке військо тоді перебувало під
Могилевом — нині Могилів-Подільський). Прибуття Сагай
дачного збурило життя табору. Козаки почали відкрито ви
являти незадоволення гетьмануванням Бородавки, який
припустився помилок у керівництві військом. О дразу було
скликано раду. На ній Сагайдачний розповів про своє по
сольство до Варшави, про обіцянки польського уряду. Рада
обрала гетьманом Сагайдачного, який наказав стратити
свого попередника, очевидно, побоюючись, що з часом той
знову завоює симпатії козаків.
Отримавши гетьманську булаву, Сагайдачний всю енер
гію спрямував на вирішення невідкладних бойових завдань.
П ід його командуванням запорожці змогли відірватися від
переслідування ворогом і без великих втрат дістатися Хо
тина, де на них з нетерпінням очікувало польське військо.
Вирішальна роль у перемозі над турками у Хотинській вій
ні 1621 р. належить українським козакам. їх воєнна так
тика, чудова бойова виучка, стійкість і відчайдушна хороб
рість стали нездоланною перешкодою для війська султан
ської Туреччини. Саме під стінами Хотинської фортеці за
сяяв полководницький талант Сагайдачного. Козацький
гетьман продемонстрував блискуче тактичне мислення, б ез
доганне вміння керувати багатотисячними масами піхоти
й кавалерії, нетрадиційні методи організації оборонних та
наступальних операцій в умовах боротьби з більш чисель
ним противником (об’єднані польсько-козацькі сили нара
ховували близько 80 тис. чол., тоді як противник мав 162,
а за іншими даними — 250-тис. армію ). Саме під Хотином
розбилися ілю зії султанського двору щодо непереможності
своєї армії і стали проблематичними плани розширення ім
перії за рахунок поневолення європейських країн.
Хотинська битва виявилася для Сагайдачного остан
ньою в його полководницькій кар’єрі. Внаслідок тяжкого
поранення він серйозно захворів. У середині листопада
1621 р. козаки перевезли гетьмана до Києва. Кілька міся
ців він провів у своєму домі — прикутий до ліжка й не м а
ючи надії на одужання. За п’ять днів до кончини склав за
повіт, за яким великі суми грошей відписав на різні бла
годійницькі цілі (зокрема, 1,5 тис. польських золотих школі
Львівського братства «на науку і на цвиченья бакаляров
учоних»), зробив надання різним церквам та монастирям.
Чималі кошти із статків Сагайдачного дісталися також
Київському братству.
245