ського монастиря до Серпухова вирушило московське військо, яким командували князі Дмитро Пожарський та Григорій Волконський. Козаки без особливих зусиль розбили московських ратників вже під час їх переправи через Оку. Гетьман рушив каширською дорогою прямо на столицю Московської держави. Цар ще раз спробував зупинити козаків, пославши до Донського монастиря бояр з усіма наявними силами. Однак ті, ледве помітивши козацьке військо, в паніці порозбігалися хто куди.
Сагайдачний безперешкодно з’ єднався з силами В ладислава, ставка якого знаходилася всього за Кілька вербт від столиці— під Тушино. На військовій раді у польськокозацькому таборі було вирішено розпочати облогу Москви в ніч перед святом Покрови( 1 жовтня). Взяття міста покладалося на козаків. Однак про час штурму стало відомо противнику. Пересвідчившись, що фактор раптовості не спрацював, гетьман наказав припинити підготовку до штурм у— тривала, методична облога добре укріпленої фортеці явно не входила у його плани. Після підписання перемир’ я між Річчю Посполитою та Московською державою у с. Д е- уліно( 1 грудня) козаки повертаються в Україну.
Воєнний похід на Москву 1618 р. не став приводом для остаточного розриву стосунків між Військом Запорозьким та царським урядом, оскільки це не відповідало Інтересам жодної із сторін. Вже 1620 р. Сагайдачний споряджав до Москви посольство, яке отримує від царя « легку царську платню »— 300 карбованців, сукна, дорогі тканини та інші подарунки. Втім результати козацького посольства цим не обмежувалися. Дипломатичний сенс відвідин столиці Московської держави, серед іншого, полягав у тому, що посли Сагайдачного підготували відповідний грунт для відновлення в Україні ієрархії православної церкви. Адже навряд чи випадково їх посольська місія співпала з перебуванням у Москві єрусалимського патріарха Теофана III.
Безсумнівним є той факт, що провідники Війська Зап о розького отримали від своїх послів точну інформацію про найближчі наміри Теофана. Коли єрусалимський патріарх у березні 1620 р. залишав кордони Московської держави, назустріч йому виїхали козаки на чолі із самим Сагайдачним( за деякими даними, гетьманував тоді Яків Бородавка, а Сагайдачний був полковником). Почесна варта супроводжувала Теофана аж до Києва, де той зупинився у спеціально відведеній резиденції на території Богоявленського монастиря на Подолі. Православні звернулися до єрусалимського патріарха з проханням висвятити нових владик
243