бода не дуже прагнув до цього. Повернувшись до Білої Церкви, він одержав листа від Жолкевського, у якому той пропонував відійти від повстанців, залишити Київщину й відступити на Запорожжя. Козаки хотіли розправитися з посланцем, та Лобода взяв його під захист і, хоча й без відповіді, відпустив живим назад.
У двадцятих числах березня 1596 р. до Трипілля, де перебував з козаками Лобода, підійшов Шаула. Сили двох проводирів об’ єдналися в загін, здатний нанести нищівну поразку королівському війську. Однак Л обода і тут не виявив рішучості. Обурені козаки полишили Л ободу гетьманства, а на його місце обрали Шаулу.
Упорядкувавши своє військо, Ш аула вирушив на допомогу Наливайку, котрий підходив до Білої Церкви. Туди ж йиіов і Жолкевський, прагнучи не допустити об’ єднання повстанських загонів.
Глибокий сніг заважав швидкому просуванню як козацьких, так й королівських військ. Проте авангардний загін королівської піхоти під начальством князя К. Ружинського швидше дістався Білої Церкви й захопив її. Шаула та Наливайко мусили розміститися табором під стінами міста. Дізнавшись, що Жолкевський у цей час перебуває за чотири милі, вони вирішують розбити Ружинського до його підходу.
Залеж но від джерел, що використовувалися дослідниками, бої під Білою Церквою описуються по-різному. Однак очевидним лишається те, що козацько-повстанські війська зуміли перехитрити Ружинського, виманивши його з білоцерківської фортеці, проникли туди й винищили весь гарнізон. А коли Ружинський повернувся до Білої Церкви, розгромили і ' його. Врятувалася лише невелика частина війська разом з князем.
Коли Жолкевський дістався-таки Білої Церкви, все було скінчено. Козаки, оцінивши свої сили, відійшли від міста й попрямували на Трипілля, яке ще перебувало в руках повстанців. Вони сподівалися, що Жолкевський не наважиться тут їх переслідувати.
Оточений возами у п’ ять рядів козацький табір просувався повільно. Поранені вояки, жінки й діти, що тікали равом з козаками, рятуючись від кари шляхетського війська, вози з порохом, зброєю, продовольством— все це був немалий тягар для повстанців, позбутися якого вони, однак, ніяк не могли.
Жолкевський наздогнав козацький табір 24 березня на відстані восьми миль від Б ілої Церкви, в урочищі Гострий
езв