Кож у тю ркських словниках та інш их д а в н іх док у м ен тах.
На думку історика М. Максимовича, історично відомими в Україні козаки стають вже з 1471 р., коли Київське князівство перетворилося на воєводство.
Одна з перших звісток про українських козаків, що стосується 1489 р., міститься у « Всесвітній хроніці »( 1551) польського історика Мартіна Бельського.
З документальних свідчень дійшла до нас скарга крим *( Я > кого хана Менглі-Гірея, надіслана ним 1492 р. великому
Князеві литовському Олександру Казимировичу, про те, Ь о кияни й черкасці розбили під м-ком Тягинею( гирло Дніпра) турецький корабель. Козаків згадано і в привілеї, даному великим князем Олександром Києву у 1499 р. « Кот- ]> і козаки,— йдеться в ньому,— з верху Днепра і з інших Сторін ходять на низ до Черкас і далі, а що там здобудуть, 8 того всього воєводі досяте( десяту частину.— Авт.) мають
дати...»
У ті часи козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини— в районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на ҐІоділлі і набули вже такого авторитету, що створили своє Іррегулярне військо, яке, за задумом уряду, мало захищати кордони. Воно складалося з загонів, очолюваних самими старостами. Такі з них, як черкаський староста( провідник 1 організатор козаччини) Євстахій Дашкевич і Хмельницький староста Предслав Лянцкоронський, пізніше стали й першими козацькими гетьманами. Вони очолювали походи козаків на Крим, Білгород( Аккерман) та інші татарські міста. А іноді, замирившись з татарами, разом виступали проти Москви. Очолювали козацькі загони і барський староста Бернат Претвич, і черкаські— Семен Полозевич, Криштоф Кмітич та Богдан Глинський, і самі київські воєводи Юрій Пац та Дмитро Путятич.
Вже за П. Лянцкоронського, переконавшись у вигідності використання козацьких сил у бор отьбі проти турків 1 татар, польський король Сигізмунд І на Петраковському Сеймі( 1518) надав козакам деякі вольності, призначив річну грош ову платню і дозволив селитися на Дніпровських П орогах і вищ е.
Пороги являли собою утворений самою природою рубіж, за яким починалася козацька вольниця— державна влада сюди не доходила. їх було дев’ ять: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький, Ненаситецький, Вовнизь- Кий, Будильський( Будило), Лишній і Вільний. Далі йшли плавні, що отримали у народі назву « Великий луг ». « Січ—