Козацька доба
Козацький період в історії нашої держави налічує 300 років. Початки його сягають у далеке XV ст., коли в умовах литовського, а згодом і польського поневолення українці мусили відстоювати свою самобутність, кордони і можливість дальшого розвитку як нації.
У документальних дж ерелах, історичній літературі за родження козацтва трактується по-різному. За однією з версій його попередниками були так звані бродники та берладники, що згадуються в давньоруських літописах під 1147-м і 1216 рр. і характеризуються як « руські біженці », « галицькі вигонці ». Це було здебільшого населення степів, в основному втікачі, які мусили шукати порятунку від володарів за межами території України-Руси. їх спосіб ж иття, специфічна суспільна структура мало чим відрізнялися від тих, що майже через триста років були притаманні козацтву. Однак прямого наслідування тут не було, оскільки різними були і часи, і процеси, що визначали історичний поступ розвитку суспільства. Можна говорити лише про наступність явищ, і в цьому розумінні козацтво, безперечно, було « бродниками » пізніших часів, коли українські зем лі підпали під володіння Польщі та Литви— і в тих, і в інших умовах становище місцевого населення було підневільним.
Насамперед це виявлялося в обмеженні прав православних. Після Кревської унії 1385 р., яка зобов’ язувала Ягайла прийняти католицизм, низку релігійних обмежень продовжив Гродненський сейм 1413 р. Наступ на православ’ я і його прихильників тривав і в подальші часи.
Утискам піддавалися як українська шляхта, так і нижчі прошарки населення— дрібні власники, наймити, поспо
200