дан кн. Ружинський, гетьман низових козаків, з своею ротою, покинувши світові розкоші... стоїть, як мужній лев, піднісши руку праву, щоб звести з поганими бесіду криваву ». У козаків же князь звався просто— Богданко, і це означало, що вони ставили його врівень з собою. Такої честі ушановувався не кожний.
Д есь узимку 1575 р. російський цар надіслав запорозьким козакам і Богданку подарунки, обіцяв всіляку допомогу і зброєю, і припасами, якщо вони наступного року рируціать проти кримчаків, які загрожували московській 0емлі. Богданко, порадившись з козаками, обіцяв виступити проти татар наступного, 1576 р. Та ситуація змінилася. Побачивши, що окрім них боронити Україну нікому, козаки змушені були виступити раніше. « Того ж року Богдан Ружинський з козаками низовими, впадша за Перекоп, бордзо великії шкоди починили »,— зазначає Острозький літопис.
Добре знаючи татарську тактику бою, їхній улюблений метод раптового наскоку на противника, Богданко вишикував військо таким чином, щоб козаки могли щомиті відбити ворожий напад: в середині розташувалися обоз і резерв, на флангах— артилерія, яка могла уразити ворога з будь-якого боку. І коли татари уперше напали на козаків, їх зустрів нищівний вогонь зі всіх гармат. Коли розвіявся дим, козаки побачили страшну картину: усе довкола було вкрито татарськими трупами.
Під час цього походу Богданко виявив неабияку військову кмітливість. Це і захоплення моста, що з’ єднував Кінбурзьку косу з Перекопським степом, і здійснена під покровом ночі переправа козацької кінноти через Сиваш, що дало змогу без усяких перешкод вийти у тил ворога І захопити Перекопську лінію, і взяття міста Ор. Кримчаки були буквально паралізовані зухвалими діями козаків.
Від Перекопу Богданко рушив на Кафу і рішучим приступом заволодів нею. Літописці свідчать про той кривавий бенкет, який учинили переможці у захопленому місті на відмістку за татарський розбій в Україні.
Після цього гетьман спрямував військо на Бахчисарай 1 Козлов. Однак, за свідченням М. Маркевича, « на річці Салгир зустріли його посли ханські з цінними подарунками і проханням про мир. Отримавши 713 полонених, визволивши всіх християн, які перебували у татарській неволі, гетьман узяв 15 мурз в аманати і повернувся до Малоросії з величезною здобиччю. Морським військам своїм повелів
7 * 195