солону сзинину та сіль, змішану з перцем. Кожен до того ж має при собі сокиру і грут, щоб, уполювавши звіра, якого чимало у безлюдних пустелях, мати можливість одразу ж розвести багаття і засмажити здобич, приправивши її сіллю і перцем...»
Це була чи не перша офіційна характеристика козаків як вмілих і загартованих воїнів.
Після втечі Валуа у Польщі наступило безкоролів’ я— один з найскладніших періодів її історії. Місцеві вельможі, не маючи змоги знайти вихід з цього становища, знову, звернулися до Генріха. Той обіцяв повернутися, але слова не дотримав. Усе це не могло пройти повз увагу ворогів Польщі, і вони тут ж е спробували використати ситуацію.
8 вересня 1575 р. в Україну насунула 80-тис. татарська орда. Не зустрічаючи організованого опору, татари безкарно просувалися українськими землями, спустошили Волинь, Поділля, дійшли аж до Ж ешува, безжалісно руйнуючи все на своєму шляху. В суботу 1 жовтня, в день Святої Покрови, вони підійшли до Львова. В Острозькому літопису з цього приводу зазначається: « Року 1575... татаре по- Йровськії коло Ільвова. Того ж року в Синяві татаре були 8 Волох 1 о полтора проти 100 000 полону забрали і уво- Шли праз Хотин до Волох ».
Загарбники грабували й руйнували міста і села, вбивали дітей і стариків, молодих брали в полон. Населення Польщі та України охопила паніка, до того ж польські воєводи виявилися неспроможними організувати відсіч ворогу. І тоді, як зазначає літопис Грабянки, « козаки воздали їм і за сіє, єгда вшедше за Перекоп з вождем своїм Богданком, такожде огнє й мечем повоєваша ».
Богданко, або Богдан Ружинський, був добре відомий козакам, особливо низовим, котрі мали його за свого. Він походив « з другорядних княжих родин північної Волині », які ціле життя пов’ язували з військовою службою, вбачаючи у ній спосіб збагачення і здобуття слави. Не відомо, коли і як потрапив Богданко до низових козаків, але незабаром не лише вони, а й все українське козацтво оцінили його сміливість, воєнні здібності і визнали за свого ватажка. Про його авторитет свідчить і те, що від імені козацтва Він мав зн оси н и з Москвою і обіцяв російському урядові аахи ст в ід татарськ их наскоків.
0Ч4ЁИДН0, неаби яким авторитетом він користувався і у ПОЛЬСЬКИХ П равителів. 157В р. Варфоломей Попроцький IftiU Ś П анегірик, у Якому з г а д у є Богдана Ружинського як
Яйцаря, W0 <№ 0лив к озак ів, і в ід зн а ч а є його заслуги: « Бог-