але й поцікавився у царя про причину втечі Вишневецького Э Росії ». Іван Грозний зі ЗЛістю відповів на те: « Прийшов рін як собака і потік як собака; а мені, Государю, і землі— вбитку ніякого $ е завдав ».
Час минав. Похилий вік і численні походи ослабили княвя. Перебуваючи на Хортиці, він вже з великим зусиллям сідав на коня, та й шабля не здавалася такою легкою, як раніше.
І все ж, коли 1563 р. його товариш польський магнат Ольбрехт Ляський, котрий мав у Молдові фортецю, запропонував вирушити разом походом у молдавські землі, де між боярськими угрупованнями розпалилася кривава усобиця за престол, Вишневецький відразу ж погодився. Н а бравши загін козацьких добровольців, він мерщій рушив у Молдову. Однак тут його загін був заманений у пастку і розбитий, а самого Вишневецького взято в полон.
15 жовтня 1563 р. французький посол в Стамбулі повідомляв свій уряд: « Сьогодні чи завтра вранці очікується приїзд « Дмитрашки » із своїми товаришами ». А через тиждень він же повідомляв, що « Дмитрашку », тільки-но прибув, його величність султан наказав стратити разом з іншим вельможним польським паном Пісоницьким( Пясецьким). Решту, Що були з Вишневецьким, відправлено на галери.
Про страту Вишневецького залишилось чимало свідоцтв. І перше з них належить польському історику М артину Бельському, який у своїй « Хроніці » повідомив, що Биці невецького за наказом султана скинули з кріпосної. стіш в Галаті на крюки. Він висів на них три дні, люто. клІГнучи Магомета і славлячи Христа. Розлютовані його вухвалістю турки розстріляли Вишневецького з луків. « К а жуть,— пише Маркевич,— що перед стратою йому пропонували відмовитися від православ’ я, обіцяючи життя і свободу, але князь відмовився. Турки розтяли йому груди і, сподіваючись здобути мужність знаменитого гетьмана, вийняли серце, розділили і з’ їли його ».
Трагічна смерть Вишневецького справила величезний вплив на маси дніпровського козацтва, з яким він так довго спілкувався і яке очолював у багатьох походах. Життя І <$[ ерть fiofo почали обростати легендами. Одна з них і лягла в основу пісні про Байду-Вишневецького. Кажуть, однак, що ця пісня була присвячена іншому народному героєві і створена ще до Вишневецького. Може й так. Але вже те, що народ стільки століть пов’ язує її з ім’ ям Вишневецького, свідчить про любов саме до нього. І шана йому від народу— невмируща.
192