добра основа для повернення Україні слави багатого й квітучого краю. Розкіш української природи, її велич, розмаїтість і привільність будили у письменникові античні образи і асоціації. « Поля такої краси, ніби вони мали бути тими Єлисейськими полями Вергілія,— писав він про Україну,— а то почасти внаслідок їх рівнинності, почасти через привільне оточення горами, борами і лісами: до того ж дуже веселе й врожайне. Тієї худоби, звірини, розмаїтого птаства, риби та інших речей, що служать людині за живність, такий великий достаток і щедрість, що не інакше ніби там сама Церера і Діана мали народитися. До того ж у борах і на пасіках меду така велика сила, що ні Гілла Сіцілійська, ані Гіменей Аттицький не мають що чинити. Не згадую вже про виноград у гронах... вірте, що там за клав свою столицю поганський Бахус. Також чималий ше * рег рибних рік, поміж якими по праву батьком є Дніпро—> дуже широкий, ніби дві Вісли... Волоських горіхів так ба * гато, ніби та Україна м ала бути Волоською землею. Є також невимовна кількість рибних озер ».
У наведеному уривку досить чітко проступає авторський раціоналізм, який накладається на емоційну сферу сприЙ * няття,— риса, притаманна людині з ренесансним світогля * дом. Художньо відтворюючи природні особливості україв * ської землі, Верещинський робить наголос на її щедрості * котру сприймає як прояв краси. Власне естетичне пережи * вання довершеності навколишньої природи, пропущене чф рез призму утилітарного ставлення до неї, письменник н $» магається донести до читача. Змальована ним стереоскб? пічна картина прекрасного й багатого краю, гідного-бутв 8емлею античних богів, мала на меті переконати кожного у природних перевагах України над іншими регіонами Речі Посполитої. У такому контексті величальні епітети Йосипу Верещинського на адресу України можна розглядати йй вияв гордості за рідну землю, котра має невичерпні можлй * вості для задоволення матеріальних потреб людини.
М ЕЛЕТІЙ СМ ОТРИЦЬКИЙ
Ні місце, ні точна дата народження Максима Смотрицьч кого, який згодом, постригшись у ченці, отримав ім’ я « М < И летій », не відомі. Біографи, спираючись на різрІ свідчення^ обгрунтовують аж п’ ять дат: від 1572-го до 1579 рр. ВЩ визначення цифри залеж ить і встановлення місця наро *
178