ею уж е з серпня цього року називати себе « з Божої ласки князем Подільським, володарем і дідичним паном П о ділля ».
1401 р. Ягайло та Вітовт вдруге підтвердили угоду про династичну унію між Польщею та Литвою, що передбачало спільні воєнні дії проти зовнішнього ворога. Цей факт викликав занепокоєння в Пруссії. Великий магістр О рдену, згадавши, що Свидригайло свого часу шукав контактів, розпочав з ним таємні переговори. Врешті наприкінці січня 4.402 р., перебравшись купцем, Свидригайло емігрує до Мальборка. За домовленістю між ним та магістром після усунення Вітовта Свидригайло мав зайняти престол великого князя литовського, заручившись військовою підтримкою Ордену. Тож у липні 1402 р. князь рушив на Вільно на чолі загону лицарів та власної залоги зі знатних втікачіврусинів. Узявши місто в облогу, він розпочав таємні переговори з ченцями руських монастирів, намовивши тих підірвати міські мури зсередини. Проте змовників було викрито й страчено, а загони Свидригайла мусили повернутися на прусську територію. Замість обіцяного великокнязівського трону бунтівник отримав невеликий прусський замок Байзельакен неподалік кордону, що аж ніяк не відповідало його планам. Тому влітку 1403 р., коли розпочалися чергові мирні переговори між Польщею й Орденом і король Ягайло за посередництвом магістра оголосив, що прощає Свидригайла, той вирішив повернутися на батьківщину.
Щоб нейтралізувати неспокійного суперника, Вітовт у 1407 р. надав йому Сіверське княжіння з містами Брянськ, Трубчевськ, Новгород-Сіверський і Стародуб. Однак уже влітку наступного, 1408 р. невгамовна натура Свидригайла знову шукає пригод. Намовивши порубіжних князів та бояр, він разом з двором і власними військовими силами залишає Брянськ, у якому оселився, І виходить на територію Росії. У Москві його прийняли з великими почестями, обдарувавши містами Володимиром-на-Клязьмі, П ереяславом, Ржевом та ін. Однак практично в цей ж е час на землі Великого Московського князівства вступило військо Вітовта, тож брати-вороги розпочали війну між собою на чужій території. Врешті великий князь Московський схилився до мирних переговорів з Вітовтом, що Свидригайло розцінив як ошуканство й зраду. Тому у 1409 р., спаливши на знак іюмсти прикордонний Серпухов, втікач знову виїхав до Пруссії, де уклав нову угоду з магістром про допомогу в боротьбі з Вітовтом.
149