йувалися у федеративну Річ Посполиту. Наставали нові < іаси як для Польщі і Литви, так і для України. Остання виявилася поділена на частини, пригнічена важким соціальним, національним і релігійним гнітом.
Більша частина України— Галичина, Холмщина, В о линь, Поділля, Брацлавщина, Київщина, Підляшшя— перейшла до Польщі. Під Великим князівством Литовським залишилися білоруські землі по Вітебськ, Оршу та Мстиславль. З українських земель до нього відійшли все Берестейське воєводство та Пінщина. Буковина з середини XIV ст. перебувала у складі Молдови( остання 1564 р. визнала протекторат Туреччини). П ід владу Угорщини підпало Закарпаття. 1526 р. воно також було поділене між Австрією та Семигородом. Треба відзначити, що до цього часу значна частина українських земель опинилася під владою Москви. Д о неї перейшли десятки чернігівських та новгород-сіверських князів, поклавши початок родам Одоєвських, Масальських, Воротинських, Трубецьких, Бельських. Та найбільш тяжких ударів зазнала українська культура і народні традиції. Усе це спричинилося до нових виступів народних мас, характер яких тепер багато в чому визначався наявністю такого національного фактора, як козацтво.
ВОЛОДИМИР ОЛЬГЕРДОВИЧ
Після кількох переможних походів на Русь, зокрема, після розгрому татарських царків, васалів Золотої Орди, під контролем яких був південний степ, великий князь литовський Ольгерд( Альгірдас) Гедимінович( 1345— 1377) протягом 50— 60-х рр. XIV ст. встановив верховенство династії Гедиміновичів, з якої сам походив, над Чернігово- Сіверською й Київською землями. Першу він передав в уділ своєму синові Дмитру-Корибуту, а другу— Володимиру.
Матір’ ю Володимира( р. н. н.— бл. 1398 р.), третього сина Ольгерда, була княгиня Марія Вітебська. Після її смерті Ольгерд одружився з російською княжною— Уляною Тверською. Тож зведеними молодшими братами Володимиру доводилися сини Уляни, добре знані з перипетій історії України-Русі,— згаданий князь Сіверський Дмитро-Корибут, родоначальник волинських княжих родів Збаразьких, Вишневецьких і Воронецьких; князь Київський Скиргайло-Іван, наступник Володимира на київському княжому
144