Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 144

єпископські кафедри (у Кам’янці-Подільському, Л уцьку),
поширюється вплив польської шляхти.
В се це загострило стосунки між королем Ягайлом і ве­
ликим князем Вітовтом. Уладнати їх мав скликаний
у Луцьку з ’їзд монархів європейських країн. Туди прибули
Ягайло, великий князь московський Василь II, за якого
Вітовт віддав свою дочку Софію, сам Вітовт, датський ко­
роль, волоський воєвода, цісар Зігмунд, папський легат
та ін.— загалом близько 15 тис. сановників. І хоча час ми­
нув у банкетах, згоди досягнуто не було. Справу відкла­
ли до нового з ’їзду.
27 жовтня 1430 р. Вітовт раптово помер, і великим кня­
зем литовським став брат Ягайла Свидригайло Ольгердо-
вич, противник польсько-литовської унії. Знову спалахнула
міжусобиця. Свидригайло, котрий намагався позбутися
васальної залеж ності від польського короля, спирався на
православну верхівку, українців і білорусів. Незадоволені
такою політикою литовські магнати-католики проголосили
великим князем брата Вітовта — Сигізмунда. Українське
населення було на боці Свидригайла. Варто зазначити, що
свого часу Ягайло за змову проти нього покарав Свидри­
гайла десятирічним ув’язненням у Кременці, але той зумів
налагодити тісний зв’язок з українською верхівкою, пообі­
цявши повернути їй провідне становище у Великому кня­
зівстві. Однак і цього разу Свидригайлу не поталанило.
Ягайло і Сигізмунд, об’єднавшись, розгромили його у битві
на р. Святій, примусивши відійти на Волинь. Після цього,
спираючись на підтримку українських і білоруських магна­
тів, Свидригайло шість років продовжував безуспішну бо­
ротьбу за великокняжий престол.
Влада Сигізмунда виявилася нетривкою. Бажаючи осла­
бити могутність литовських магнатів, він спробував вико­
ристати у боротьбі проти них дрібних служилих феодалів-
шляхтичів, але його супротивники організували змову
(1440), вбили Сигізмунда і проголосили великим князем
сина Ягайла — Казимира, якому виповнилося щойно
13 років.
Ці зміни спричинилися до сепаратистських виступів на
місцях, які охопили й українські землі. В ід Литовської
держави відпали Волинь і Київщина.
Проте, продовжуючи централізаторську щодо україн­
ських земель політику, великий князь Казимир скасував
Волинське князівство, передавши його територію під управ­
ління свого намісника. П одібна участь спіткала й Київщи­
ну, яку відібрали в удільних київських князів Олелькови-
142