Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Seite 140

Котлубугом і Дмитром, і завоював так зване Білобереж-
й<я — правий берег Дніпра. Після цієї перемоги Ольгерд
І призначив на Поділля своїх племінників, синів Коріята:
Юрія, Олександра й Костянтина, котрі, за свідченням л і­
топису, правили не як окупанти-завойовники, а як люди,
що шукали спільної мови з населенням, боронили його від
татар, будували міста й фортеці.
У 70—90-х рр. XIV ст. було розгорнуте будівництво зам ­
ків у Києві, Каневі, Черкасах, Звенигороді, Житомирі,
Луцьку, Острозі, Кам’янці-Подільському, Брацлаві, Він­
ниці та інших містах. Один з найзначніших — Київський
замок — стояв на високій Замковій горі і був обнесений
дерев’яною стіною з баштами. Завдяки особливостям роз­
ташування і конструкції попасти у нього можна було тіль­
ки через головні ворота, які виходили у напрямку Старо-
київської гори і Софійського собору. У будівництві замку
брали участь кияни і населення найближчих міст і сіл. Але
ікї лише про захисні укріплення турбувалася тоді влада.
У цей ж е час були добудовані Києво-Печерський монастир,
Михайлівський Золотоверхий монастир та інші споруди.
Незважаючи на те що Велике князівство Литовське
зберігало зовнішні риси удільних володінь, які користува­
лися значною автономією, воно не розпалося на окремі
князівства, а завдяки сильній владі Ольгерда лишилося
цілісною державою з досить високим політичним та еконо­
мічним потенціалом.
Характерним був і внутрішній устрій Великого князів­
ства. Землеволодіння тут було тісно пов’язане з військовою
службою (той, хто виконував військові обов’язки, міг три­
мати і землю ). Самоуправління, одначе, не підривало авто­
ритету центральної влади. Цей принцип було перенесено
і в Україну. Литва надавала місцевій верхівці широкі мож ­
ливості для участі в діяльності центральних державних
установ та урядів. У своїх правах ті прирівнювалися до ли­
товської знаті, тому й були прив’язані до Литовської дер­
жави — служили їй щиро і віддано.
Слід, однак, зазначити, що більш висока культура укра­
їнців та білорусів справила великий вплив і на саму Литву:
руське Право («Руська Правда») позначилося на праві Л и­
товського князівства, руська (українська) мова стала дер­
жавною, литовські князі сприймали віру і звичаї, що побу­
тували на землях українців та білорусів. У свою чергу,
піддаючись під руку литовського князя, український народ
Ьбачав у ньому передусім захисника від татарської навали.
Хоча Велике князівство Литовське зуміло включити
138