Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Page 136

деяких литовських земель руським князям обмежувалося
лише стягуванням данини. Ці землі не включались безпо­
середньо до складу руських, руські князі не тримали в них
постійного війська, не здійснювали примусового поширен­
ня християнства, не втручалися в їх життя. Так поводилися
й литовські князі. Про характер стосунків у ті часи свід­
чить такий факт. Коли 1279 р. у Литві настав голод, литовці
звернулися до багатих руських князів з проханням продати
їм хліба. Зокрема, ятвяги звернулися до волинського кня­
зя Володимира з такими словами* «Поішій, господине,
к нам жито своє продаят, а мы ради купим: чего восхо­
чешь, воскоу ли, бели ли, черных ли коун, с^р^бра ль, мы
ради дамы. Володимир ж е из Берестья послал к ним жито,
в лодьях, по Бугу, с людьми добрыми, кому веря».
Ще 1219 р. 22 литовських князі підписали митний договір
з волцнськими. Ц е обумовлювалось як загрозою папсько-
германської навали, що змусила литовських князів до ви­
ступу спільним фронтом, так і прагненням до встановлення
союзних зв’язків з українськими землями.
Держ авна єдність, хоча й відносна, яку литовські князі
продемонстрували при підписанні договору s волинськими
князями, і сама угода з південноруськими землями невдов­
зі дали конкретні результати. 1229 р. Орден меченосців
уперше напав на територію Литви, але був відбитий. 1236 р.
меченосці згуртували ще більші сили, та знов-таки 22 ве­
ресня у вирішальній битві при Ш ауляї литовці розгромили
гірденців.
У процесі о б ’єднання литовських земель 1 відбиття на­
падів меченосців поміж князів висунувся один з аукштайт-
ських «старійших» князів — Міндовг (р. н. н.-— 1263).
Саме він, прагнучи до об’єднання, зумів підкорити інших
князів, захопивши території по верхній течії Німану. Деякі
князі, переможені Міндовгом, визнали його владу і зали­
шились княжити у своїх володіннях, але вже як васали.
Таким чином він став великим князем литовським. Так,
близько 1240 р. завершився останній етап утворення дер ­
жави — Великого князівства Литовського.
З метою зміцнення сил у боротьбі проти німецьких ли­
царів, хрестоносців і меченосців Міндовг 1255 р. уклав
союз з володарем Галицько-Волинської держави Данилом
Романовичем Галицьким, скріпивши його зарученням сипа
ПІварна зі своєю дочкою. Спираючись на цей союз, Діїн-
довг зумів розбити лицарів Тевтонського і Лівонського ор­
денів біля оз. Д урбе (1260). Політика згуртування, яку
проводив Міндовг, схиляла на бік Литви населення Київ­
134