У складі Литви та під польським володарюванням
У XIII ст. утворилася Литовська держава. Відтоді історичні долі українських та литовських земель переплелися йа довгі роки. Говорячи про державно-політичне значення цього факту, відомий вчений О. Єфіменко у книзі « Історія українського народу » відзначає: « Як колись загадкова Русь у вигляді небагаточисельної войовничої дружини збирала з Києва воєдино південноруські племена, закладаючи основи Руської держави, так і тепер відносно малочисельна войовнича Литва зі своїх віддалених приніманських поселень збирає воєдино всі розрізнені політичною смутою удільного періоду й бідами татарської навали західні та південні руські землі, утворюючи нову Литовсько-Руську державу, яка за складом свого населення з повним правом могла б бути названа Західноруською... Зрозуміло, справа не обійшлася без примусу, насильства, але у другому випадку, як і в першому, неможливо помітити, щоб насильство набуло характеру завоювання у справжньому розумінні цього слова...» Д алі Єфіменко пише, що між литовським і руським( в історичному розумінні— українським) народами існувала близькість « ще раніше, ніж вони з’ явилися перед нами як об’ єднувачі й о б’ єднувані у держ авному зв’ язку...»
Процес взаємного пізнання розпочався ще тоді, коли Литва не була єдиною державою і влада в ній належала багатьом князям. Зі своїми дружинами вони наїздили на українські й польські землі, а з XII ст.— на західні землі Русі. У свою чергу і руські князі споряджали походи в литовські землі. Автор « Слова про Ігорів похід » згадує ті часи, коли « Литва ще й ятвіги... голови преклонили » перед могутністю Давньоруської держави. Але підпорядкування
133