Але з іноземних джерел відомо, що тоді Данило штурмом здобув Дорогичин, який хрестоносці встигли фортифікувати, й захопив у полон рицарів та їхнього проводиря Бруно. Це була перша перемога Русі над хрестоносною агресією.
Якщо на Волині Данило зумів швидко відновити свою владу, то інакше сталося у Галицькій землі. Бояри за традицією вирішили протиставити законному князеві іншого претендента. Для цього вони запросили на престол чернігівського княжича Ростислава, що, зрозуміла річ, не мав коренів у Галичині й неминуче перетворювався на ляльку в боярських руках. Так воно й сталося. Однак Данило з Васильком зібрали велике військо, головну ударну силу якого складали « пешцы », а також рицарська кіннота дружини князя й загони бояр, і завдали поразки Ростиславу під галицьким містом Ярославом улітку 1245 р. Незважаючи на те що угорський король прислав Ростиславу сильне військо, а галицькі бояри— власні численні й добре озброєні загони, битва принесла повний успіх Данилові, котрий виявив себе талановитим полководцем.
Забезпечивши шляхом переговорів з Батиєм під час поїздки 1245 р. до столиці Орди Сараю свою зем^ю від татарських намісників і сплати постійної данини, Данило Романович зосереджується на зміцненні рубежів князівства, будівництві фортець нового типу, які б стояли на горбах і мали кам’ яні стіни. Такі фортец | монголо-татари штурмувати не вміли. Князь шукає союзників на Русі та за її межами. Він укладає угоду з молодшим братом Олександра Невського Андрієм, тодішнім великим володимиросуздальським князем. Однак ординські правителі, що пильно стежили за найменшими проявами визвольних змагань, 1252 р, послали каральну експедицію протр Андрія, так звану Неврюєву раті »( на чолі з воєводою Н еврю єу) і вивели Андрія з гри. Вій втратив великокнязівбький стіЛ 1 втік до Швеції. А старший його брат Олександр, який став відтоді великим князем, так і не зібрався висїупити проти поневолювачів.
Втративши єдиного сильного союзника на Русі, Дащию був змушений відповісти згодою на. пропозицію папи їнокентія IV прийняти королівську корону, що, як сподівався римський первосвященик, поставить галицько-врлинського князя в залежність від нього. Щ об заохотити Данила, Інокентій IV 1253 р. оголосив хрестовий похід проти татар, закликавши до участі християн Польщі, Чехії, Цо,- меранії й Сербії. То буй підступний маневр, адже похід нр міг відбутися з багатьох причин, і намісник святого Петра
129