йшлася помірятися силою з світовою імперією середньовічч я — й здолала її ! На жаль , Нестор не мав вірогідних джерел і скористався знов-таки фольклорними оповіданнями й тенденційною пізньою візантійською хронікою . Однак збереглися авторитетні візантійські джерела , в тому числі й створені сучасниками Аскольдового нападу на Царгород . / У світлі всіх відомих науці писемних пам ’ яток похід Аскольда проти Візантії виглядає таким чином .
Навесні 860 р . візантійський імператор Михаїл III в 40-тис . військом подався в глибини М алої А зії , щоб стримати напад арабів , які загрожували східним кордонам імперії . Тоді ж він послав флот до острова Кріт , аби розгромити піратів , які грабували й топили в Середземному морі візантійські кораблі . У Константинополі залишився лише нечисленний гарнізон , що , в разі ворожого нападу , міг розраховувати скоріше на міць велетенських мурів міста , ніж на власну зброю .
На світанку 18 червня 860 р . руський флот з 200 ладейоднодеревок несподівано вдерся до Константинопольської бухти Золотий Ріг . Напад був настільки раптовим , що візантійці не встигли натягнути велетенський ланцюг , яким у таких випадках замикали вхід до бухти . Русичі безперешкодно висадилися на берег і почали облогу столиці . Імператорові з чималими труднощами пощастило повернутися до обложеного Аскольдом Константинополя й сяк-так налагодити оборону . Через тиждень було досягнуто згоди . Аскольд припинив облогу , за що одержав контрибуцію , й з тріумфом повернувся до Києва . Останнім часом деякі історики висловлюють припущення , ніби між Києвом і Царгородом було укладено мирну угоду , яка , зокрема , за безпечувала привілеї руським торговим людям у Візантії . Так не знане до того східнослов ’ янське князівство розголосило на увесь середньовічний світ про своє існування ,
І все-таки князівство Аскольда не було ще Давньоруською державою , яка об ’ єднувала б усіх східних слов ’ ян . Він зробив лише перші кроки на довгому шляху утворення такої держави . Наступні належать його спадкоємцям на київському престолі ( літописці називають його « столом »), героям цього розділу — київським князям Олегові , Ігорю , Ользі , Святославу та Володимирові . Протягом IX — майж е всього X ст . київський центр поступово й наполегливо убирав під свою владу раніше незалежні союзи східнослов ’ янських племен . Спочатку до держави увійшли об ’ єднаная ближніх до Києва племен : древлянське , сіверянське , полочанське , радимицьке . Д алі — більш віддалені : улиць-
10