Історія України в особах: IX-XVIII ст. Istoriia_Ukrainy_v_osobakh_IX-XVIII_st | Seite 115

ронитися, тоді великому князеві, погодивши це з удільни­
ми князями, належить послати допомогу від усієї дер ­
жави».
Поряд з цим у проекті додержання «доброго порядку»
на Русі Роман пропонував перешкодити дальшому дроб*
ленню князівств і запровадити майорат: передавати владу
й князівство старшому синові, а не ділити землі між усіма
синами, як чинилось тоді. Якби пропозиції Романа були
прийняті, це могло б загальмувати процеси політичного
роз’єднання Русі, сприяти о б ’єднавчим силам. Однак всі
Інші значні руські князі відмовились приїхати на з ’їзд, щоЯ
обговорити Романів проект. Одні вигадували різні причи­
ни, інші прямо заявили, що такого «одвічно не було»,
а значить, і не повинно бути.
Хто знає, якими б були дальші д ії Романа Мстиславича
щодо об’єднання південноруських земель, як би розвива­
лись його стосунки з іноземними державами. А дж е в остан­
ні роки життя він встановив тісні взаємини не лише з В і­
зантійською, а й з іншою світовою імперією середньовіч­
ч я — Германською. Сама його смерть сталася, як гадає д е­
хто з істориків, через втручання до найвищих сфер світо­
вої політики.
1205 р. Роман загинув неподалік польського міста За-
вихоста, під час походу проти малопольського князя Лєш-
ка Краківського. В ж е згадувалось, що наш герой допома­
гав одним польським князям проти інших. Загинув він
випадково, наштовхнувшись під час рекогносцирування на
польський роз’їзд. Однак в історіографії існує вірогідна*
на наш погляд, версія, що Роман з військом лише прохо­
див через Польщу на Захід. Французький хроніст середини
XIII ст. Аберік з Труа запевняє, ніби 1205 р. Роман ішов
до Саксонії. Його слова, а також коротка звістка Гальбер-
штадтської хроніки, що 1203 р. (дата, явно неточна) гер­
манському імператорові Оттону допомагали слов’яни, дали
Можливість окремим дослідникам припустити, що запаль­
ний Роман втрутився у боротьбу за корону Германської
Імперії, підтримував Гогенштауфенів проти Вельфів і на-
Йав на союзника останніх Лєшка Краківського. Якщо
прийняти цю думку, то масштаби міжнародної політики
галицько-волинського князя незмірно зростають.
Як би там не було, Романа в розквіті сил не стало. Га­
лицько-Волинське велике князівство, здавалось, таке мо­
гутнє й непорушне, відразу стрімко пірнає в пучину фео­
дальної роздробленості. Розпочинається боротьба за владу
113