зазнаєш поступово з осмисленням чогось незрозумілого. Це стан насолоди, згоди із самим собою, щастя. Вистачає слухати її, доторкатись її теплої шкіри, щоби зрозуміти, що й ти міг би бути іншим, що й ти маєш певний сенс навіть і в цім клятім житті, під цим небом, яке тільки в її очах набирає правдивих обарвлень.
Ми замовкли. Обоє. Плач жінки, у супроводі звуків квапливих кроків, пролунав десь за нашими дверима.
- Тут? відкривши двері квартири в якій ми знаходилися, запитав той який був одягнений у військову форму. Натякаєш на те, що саме тут було когось убито?
- Ні! Душогубство ще не відбулося. псиХози 37