впізнати справжнього чоловіка.
- Маєш на увазі секс? Сам акт? Біль, що ріже тебе під час проникнення, коли, якщо нічого не учуваєш, у простець залишаєшся тільки сухою шматиною? Ти про це?
- Хочеш зізнатися, що в подібні моменти, ти почуваєш себе зайвою? упадала я в пастку перебільшеної близькості.
Начебто добачала в моїй особі лик рідної мами, читаючи їй нову лекцію про сувору дисципліну, вона відмовилася відповісти мені. Натомість, з декілька ковтків, випорожнила майже половину рубінової рідини. Надіялася, що поступиться. Поки що, я ще не мала доволі причин, щоби піддатись до пояснень моїх непокоєнь, сутий мотив через який я вирішила прийти саме тут, до неї. У положенні в якому знайшла її, у невідпорній сентиментальності, віщувала, що в ніякім випадку ми не могли прийти до одностайної згоди. Її пояснення можна було зрівняти тільки із простими ствердженнями співчуття. Мені ще не вдалося зізнатися їй, що Антонові погрожували смертю. Хотіла узнати її думки. Припустимо, що її перспектива, інтерпретації моїх бентежень, могли допомогти мені знехтувати небезпеку, зрозуміти спосіб мислення тої, яка загрожувала моєму чоловікові. Як і агресор, і Едвіна узнавала ту ж саму нестерпну самітність.
- Я майже закінчила, повідала я, простягаючи напівпорожню філіжанку.
Якщо врахувати всю сукупність розмаїтих умов, поза всякими підозрами, я була напоготові піддатись доконечному приступу. Хай там як, але мені ставало досадно, визнаючи опліч її скаламучений вираз, мов лик якогось болящого, що бився в страшних конвульсіях. псиХози 25