Проказую в ім ' я твоєї витівки. Відповідаю з її сторони, але попереджаю, що допустимі межі будуть установлені тільки мною ». « Безсумнівно », підтверджував, слухаючи її тиради в ті моменти коли, за видимими тінями, мій розум шукав глибів тих нерівностей, які могли підтвердити будь-яку реальну присутність. Я вдивлявся десь за межі допустимого. Заглядав усередину. Начебто дотримувався якогось простого маньєризму, який допомагав відійти й від власної особи. Я блукав між полюсами саме того всесвіту, який міг існувати тільки в мірі в якій тільки я міг видумати його. Тільки для мене.
І все ж, у навісний момент мого існування, у такеннім вимірі з ' явився хтось. Хтось за надто правдивий. Чужа жінка.
- Ти при своїм розумі? грозила ніччю, у холі готелю забутого всіма. Котрий чоловік, навіть і одружений, міг би відректися від подібної пропозиції?
- Ти така остогидла, що мене вже навіть і не дивує чому, весь цей час, ти залишилася одинокою.
- Ти матимеш мене на своїй притомності, вибухнула примусово. Хоча між нами й не було майже нічого, із цього моменту я почну атакувати твою дружину. Вишлю їй десятки повідомлень, у яких опишу все те, що я хотіла щоби було. Повідаю, начебто й було. Примушу довіряти мені.
- Уважай себе загубленою людиною. Для мене ти є тільки тілом, що бродить у розшуки своєї душі. Для мене, ти мертва.
На початку, не протестувала, не підтвердила мої побоювання. Ураз піддалась істеричному плачеві. З інстинкту, зі співчуття, я хотів підійти й заспокоїти її, але зрозумів, що будь-який жест любові міг тільки підсилити псиХози 13