Gazetka Gazetka_23 | Page 8

Мандрівка Закарпаттям Ні, це не Ріо-де-Жанейро, це набагато краще. Чи доводилося тобі колись побувати зразу у декількох відомих європейських містах за один день не виїжджаючи за межі кожного з них? Я думаю що ні, та не пізно все виправити. Саме таким містом є наш Виноградів. Про нього можна говорити вічно, про рідні вулички, насичені життям, про усміхнених жителів (яких в такій великій кількості не знайдеш ні в одному місті України), велич храмів та тендітність сакур. Описувати Виноградів словами, це як малювати Монну Лізу вилами для сіна, його треба просто побачити, побачити і закохатись назавжди. Кожен раз коли розповідаю комусь про Виноградів захлинаюсь від місць, які хочу щоб побачила людина. Побачила в цих місцях те що бачу я, всю глибину думок нашого міста. Але Першим, що потрібно побачити кожному хто приїжджає в Виноградів – це памятка історії Боржавська Вузкоколійка. Я не рекламую груду заліза, яких ви побачите у будь-якому мегаполісі на кожному кроці. Цінність її – в маршруті, по якому вона проходить. Залізна дорога проходить через просіку лісу, безмежні поля, і улюблених занять. З цим місцем пов’язані мої прогулянки з коханою, з цим місцем пов’язане моє весілля. Будучи в Виноградові – не слухайте нікого, просто пройдіться до руїн. Ви відчуєте цю магічну енергію наших предків. Я можу ще довго розповідати про Севлюш, але наостанок скажу лиш одне «Пойте до нас у Вариш, тай нич не побануєте, бо лем у нас май файний кавиль, та май ліпша чилядь». (хто не зрозумів може запитати по пошті) починати наш невеличкий екскурс з чогось все- таки прийдеться. відкриває краєвид на Чорну та Шаланицьку гору. Із-за повільного ходу локомотива ти поринеш в атмосферу з якої не захочеться виходити, не виключаю той факт що після прибуття поїзда, ти ще хвилин десять не вийдеш з нього, роздумуючи про вічне. До вічного приєднатися не завадить і на руїнах замку Канків. Не одне століття він продовжує тішити виноградівців та гостів міста. Зустріти захід сонця, подумати як летить життя, сидячи тут, – це мабудь одне з моїх Автор: Олександр Кубанкін Фахівець Закарпатське відділення №6