6 стор.
Eх libris
Число 1, 2011 р.
Початок на 5 стор.
та особливо багато для себе. Для
дружини Юлії створив десять
екслібрисів і також для власних
дітей. Загалом він – автор близько двохсот екслібрисів, а може
й більше. Брав участь майже у
всіх конкурсах екслібрисів. Під
час Першої світової війни, перебуваючи в російському полоні,
продовжував творити книжкові
знаки. Крім того, Рудольф Менкіцький створив близько шестисот
почесних дипломів, із-поміж них
– для І.Мосціцького (президента
Польщі), Г.Гувера (президента
США), маршалів Ю.Пілсудського і Ф.Фоша (Франція). Створював проекти пам’ятних медалей,
відзнак.
Рудольф Менкіцький пережив страхіття більшовицької
окупації Львова та розграбування його колекції. Помер 21 серпня 1942 року. Митця поховано
на Личаківському кладовищі у
Львові.
Петро Сов’як
ГУРТОК УКРАЇНСЬКИХ ЕКСЛІБРИСТІВ
У ЛЬВОВІ МІЖВОЄННОГО ЧАСУ
Як не прикро визнавати, але
в міжвоєнний час український
екслібрис у підневільній Польщі розвивався набагато краще,
ніж у незалежній Україні. Я не
чув, аби за останні роки відбулася якась велика виставка українського екслібриса у
Львові зі спеціальним каталогом чи було створено організацію або об’єднання шанувальників книжкового знака
із власним виданням. Проте
це не означає, що екслібрис не
розвивається. Є чимало книголюбів, які його замовляють. Кожен творить книжковий знак,
як йому заманеться. Однак сьогодні не можна стверджувати,
що існують певні стильові напрямки цього жанру.
У 1930-х роках у Львові діяла група українських графіків,
таких, як: П.Ковжун, І.Іванець,
Я.Музика, С.Гординський, В.Січинський, М.Осінчук та інші.
Вони й утворили Асоціацію незалежних українських митців
та систематично організовували виставки української графіки, з-поміж них і екслібриса.
1931 року П.Ковжун, І.Крушельницький, І.Крип’якевич
стали членами ініціативного
комітету щодо створення «Гуртка українських екслібристів»,
який мав об’єднати шанувальників цього виду мистецтва.
Вищезгадана асоціація і гурток
проводили активну діяльність у
Львові, зокрема організовували
низку виставок. Так, у 1929 р.
відбулася виставка слов’янського екслібриса, а в 1932 р.
навіть опубліковано ошатний
збірник «Екслібрис». Крім того,
про екслібрис писали в різних
українських виданнях.
За часів радянської влади
екслібрис став менш популярним, та й митці не могли вже
так вільно творити. А впровадження комп’ютерних технологій зробило його «напівмертвим» – без вправності та тепла
рук самого творця книжкового
знака.
Нині налічується дуже мало
колекціонерів екслібрисів, які
не люблять виставляти себе
напоказ та афішувати власні
збірки. Сьогодні упорядковані
колекції екслібрисів історика
І.Крип’якевича та львівського
інжен ера В.Вітрука вважають
найкращими та неперевершеними. Поміркуйте над цим, шановні молоді колекціонери!
Петро Сов’як