Afisha.it press.afisha.it Літо 2018 | Page 15

Л
овлю себе на думці, які ж ми самотні
тут на чужині. Як важко інколи буває,
серце смутком накриває, і які щасливі
ті, що вони тут не одні. Буває…
Так тяжко мовчати, коли маєш, що сказати.
Сказати так, щоб тебе почули.
Я, Талочка, і разом з вами хочу увімкнутися в
те, що нас так турбує і про що ми заздалегідь
воліємо мовчати. Те, що інколи нас робить не
нами, вбиває нас зсередини: наша недосказа-
ність, наша недовислуханість.
Поговорімо, і нехай все найде свій сенс!
Гірка кава, теплі долоні.
Знову дощ, сліди на підвіконні.
Гострі стріли. Відштовхуєш рукою.
Не йди! Розмовляю з тишиною.
© Tala D., 2018
руках тютюн: пальці нер-
В
вово крутять сигарету .
Я більше так не можу… мов-
чання
Я знову одна.
В такі моменти мені здається,
що мене не розуміє всесвіт.
Сплетіння темряви з росою,
ні.. ні - це не погода.
Це стан душі, це серце затис-
нуте в кулак.
Затаїлась, хтось натиснув на
курок.
она знову мовчить, вона
В
знову була права.
Зав'яжіть їй руки, а то інколи
здається, що вона зірветься.
Мамо… Тишина...
Мамо, я така дурна...
Ти пам'ятаєш сад, квітучий
сад?
Де ми закутані в м'яку хустину,
пили чай.
Гризли пряники, а твої руки
завше пахли пряним молоком.
Чи то може вони скоріше вло-
вили духмяність випічки, не-
важливо...
Ти завжди одягала на себе нот-
ки солодощів.
І несла в буденність смак, смак
життя
А зараз ти мовчиш...
Я стукаю, ти чуєш відчини!
Крізь товсті стіни сплетені ро-
ками - я чую біль непорозу-
мінь.
Штовхни, розбий стіну між
нами..!
Натомість тиша...
Блокує подих густий дим.
Я обіцяла мам, я кину, лишень
останню докурю..
press.afisha.it
Літо 2018
к вчора пам'ятаю, я тобі
Я
дзвонила.
Ми довго реготали, а ти каза-
ла: «Оце були часи».
А що було в нас на заваді, аби
вернути все в свої круги.
Лиш час, проклятий час, посі-
яв супереч між нас.
ам, я знаю ти не хтіла,
М
аби я бачила тебе таку.
Я знаю, часу було мало, і дощ
дороги розмивав,
А я все таки зуміла, ти пам'ята-
єш, як я цього хтіла.
Приборкала залізного коня.
Ти чуєш мамо, тишина...
обі сьогодні привезла, мах-
Т
рову в'язану хустину.
Оту твою саму любиму, ти па-
м'ятаєш, Ма?
Сьогодні вітряно, з тобою трі-
шки посиджу .
А може чаю мам.. А може...
Натомість запах твоїх рук, я
знаю, ти зараз тут зі-мною.
І дотик відчуваю рук.
...я стану мамою, ти так цього
чекала
Ма, я стану мамою, ти, чуєш?
Прости мене, або ж не бачимо
своїх гріхів!
Я ще прийду, щоби одного
разу, тобі онуку привести.
Закутаю я хрест в тепленьку
в'язану хустину.
Сьогодні вітряно, а я вже мушу
йти...
Матусю, мам, ти тут…
Лише дрібненький дощ пусти-
вся, з за хмари сонце опусти-
лось.
Ти тут зі мною назавжди...
15