лійці були забезпечені роботою, що казати мені?
Тому я вирішив не гаяти часу і попробувати роби-
ти те, що найкраще в мене виходить — співати.
Коли місцева українська громада мене почула,
почали запрошувати на хрестини, весілля та інші
забави, а там підключилась і вся Італія.
Так в 2007 році мене запросили до Пескари
(Pescara) на 5-ту річницю української церкви, по-
тім в Мілан на 7-річницю церкви, на День жінки в
Комо… і закрутилось. Та подія яка змінила моє
життя - це був сольний концерт «Sala civica radio»
у містечку Меда (Meda prov.Milano), який я органі-
зував разом з друзями.
М
оя історія не є
більш оригінальною
за ті, які б могли
розповісти тисячі
українців тут. Це
завжди дозволяло
мені бути близьким з
народом, і розуміти
чого хоче українська
душа.
Afisha.it
Коли ти зрозумів, що музика це те, чому ти гото-
вий присвятити життя?
ісля виступу на згаданому мною вище конце-
рті, я зрозумів, що музика - це невід'ємна час-
тина мого життя. Окрім гри на фортепіано я
можу співати, наділений організаторськими та ораторсь-
кими здібностями. Певною мірою, я відкрив у собі тала-
нти, незвідані до того грані моєї особистості
(посміхається). Саме тому, я вирішив повернутись до рід-
ної Коломиї і продовжити навчатись академічному вока-
лу у Скільського Миколи Степановича. Так в моєму ре-
пертуарі появились десятки українських, італійських,
неаполітанських арій.
П
Чим особлива аудиторія українців в Італії?
оли я повернувся до України, то навіть і не
думав повертатись в Італію, незважаючи на її
красу, привітних людей. Хоча, звісно, продов-
жував підтримувати зв’язок з людьми, друзями які зали-
шились на чужині, і от якось спілкуючись з ними зрозу-
мів, що їм бракує українських забав, пісень.
Мене не одноразово просили повернутись та продов-
жити проводити заходи для українців. Так і з’явились
«Українські вечорниці з Любомиром Згурським та Дру-
зями» (Zgurskyy & co). Формат такого свята набув попу-
лярності не тільки в Італії, але й в
Греції, Польщі, Німеччині, Америці
та в інших країнах світу.
Я завжди знав, як важливо українсь-
кому заробітчанину духовна та
творча підтримка. Тому, українська
аудиторія є дуже особлива: щира,
добра, емоційна. Ці люди мене на-
дихають своїми подвигами, про які
можна багато говорити. Якщо вдома
на Україні ми себе почуваємо ком-
фортно, ми знаємо «що», «де» і
«як», можемо розподілити свій час,
то в чужій країні потрібно важко
працювати, уміти крутитись, вдвічі
потужніше, щоб забезпечити собі
К
Зима 2017-2018
35