В ін не просто молодий і талановитий, він відкритий душею кожному українцеві, який далеко від дому потребує української пісні, атмосфери та підтримки. Його забави гуртують людей, стирають непорозуміння та урізноманітнюють будні кожного заробітчанина.
Сьогодні, Любомир погодився розповісти нам свою історію:
Цієї осені ти співав для гостей фестивалю « GUSTI DI FRONTIERA », презентуючи Україну та українську пісню. Які відчуття?
Н езвичні
( посміхається). Відчувши весь масштаб фестивалю, мене охопив страх. На « Gusti Di Frontiera » відпочивало більше сто тисяч людей з усього світу. Я опинився на кордоні чотирьох країн, так як Горіція знаходиться на кордоні Італії та Словенії, а неподалік в кількох годинах їзди— Хорватія та Австрія. На фестивалі 500 національностей представляли свою національну кухню, повинні були бути також Росія та Молдова, та з невідомих мені причин були відсутні. Натомість Україна презентувала себе на всі 100 %. Пані Алла підготувала колоритний стіл з українськими стравами, а я— українську пісню та розповіді про наш край.
Любомир, знаємо що ти декілька років проживав в Італії, як ти опинився тут і чому вирішив повернутись в Україну?
Я з
2006 року співаю для заробітчан в Італії. Моя історія не є більш оригінальною за ті, які б могли розповісти тисячі українців тут. Це завжди дозволяло мені бути близьким з народом, і розуміти чого хоче українська душа.
Я приїхав до батьків, щоб підзаробити трішки грошей. Мешкаючи в провінції Комо( prov. di Como), не одразу довелось знайти роботу. Місцевість невеличка, не всі іта-
Afisha. it Зима 2017-2018 34