чну скульптуру.
Комусь може видатись дуже дивним, радити огляд кладовища, як музею, але поховальні скульптури, родинні склепи, каплиці, поховальні пам’ ятники, направду, витвори мистецтва, які створені великими скульпторами того часу. Кожне мистецьке віяння має свій відбиток і в цій похмурій та жалобній атмосфері.
Міланському некрополісу понад 140 років, розташоване воно у самому « серці » міста, що зовсім незвично для цвинтарів, які здебільшого мають місце на периферіях.
Його розміри гігантські: 250 000 м2. Звичайний турист має небезпеку загубитися між похованнями, блукаючи довкола скульптур з засмученими обличчями, можливо, в не зовсім сонячний день, який створює особливу потойбічну атмосферу.
Раджу тим, хто хоче відвідати цей « музей під відкритим небом », озброїтись картою, щоб мати хоча б точний напрямок виходу. Побачити все в один день неможливо.
Кладовище дало останній притулок вже згаданому архітектору Піреллі, Манзоні, Джузеппе Верді, підприємцю Анжело Мотта, батька дуже улюбленого багатьма панетона, Арнольд Мондадорі, Давида Кампарі та багатьом іншим відомим особистостям, які зробили великий внесок в розвиток італійської культури, музики, індустрії. Оскільки розвиток культури у « живому » мистецтві не міг не відбитися і на поховальних скульптурах, тур-екскурсії кладовищем відбуваються в чотири тематики. Перший маршрут називається « Мистецтво та культура Міланського Монументального кладовища »( Arte e Cultura al Cimitero Monumentale di Milano), в цей огляд входить сам цвинтар, IL Famedio, L’ Ossario, Il Tempio Crematorio. Всі будівлі створені у стилі 18-19ст.. Другий тематичний маршрут має назву « Стилі та Символи »( Stili e Simboli, всі поховальні об’ єкти носять відбиток від Романського стилю до Реалізму, від Вільного стилю( Liberty) до Символізму. Ці стильові напрямки у захороненнях відображають сприйняття та розуміння смерті тих часів, відображення скорботи та страждання, сум та безпорадність перед смертю. Третій маршрут під назвою Il Liberty, говорить сам за себе. Це віяння кінця 18 та початку 19століття надало можливості артистам та
скульпторам вводити нові бачення та тенденції в могильних скульптурах, саме ці роботи і зробили Cimitero Monumentale естетично найважливішим музеєм у світі.
На завершення, остання екскурсія « Жінки »( Le donne), найбільш витончена, найбільш драматична нота цього тихого та жалобного місця. Історії жінок та їх емансипація йде паралельно з історією кладовища. Великі соціальні зміни, стосовно жіночого у суспільстві, розвиток індустрії та загалом міста не могло не відбитися у поховальних скульптурах. Не можу не згадати про надзвичайної краси скульптурну групу « Тайна вечеря » над родинним склепом вже згаданого роду Кампарі, його розміри та майстерність автора просто перехоплює подих. Сумно, але нічого.
Монументальне кладовище Мілана відкрито для відвідувачів з вівторка по неділю, з 8.00 до 18.00. Доїхати до нього можна автобусом № 43, трамваями 3,7,12,14,29,33 або на метро( зупинка Garibaldi).
Afisha. it Весна 2017 23