РОБИМО ПАУЗУ
- Твоя сестра теж наркоман та алкоголік? – перебив
його я.
- Артеме, давайте не вмішувати особисте життя в
роботу. На чому я зупинився? – він поглянув у свої
папери. – Ось… Але якимось, дуже дивним чином,
«АТЛАНТ» вирішив це питання і будівництво було
дозволено. Хм, але не жителями району, хіба що
молодь повпливала. Ви почали будувати «Психею».
Чому питання з жителями не вирішено, чо му таке
дороге і бажане місце, яке можна використати ра-
ціональніше для спального району так легко відда-
ли для клубу?
- Все просто. За опитуванням жителів району та
рішенням суду – більшість саме «ЗА» будівництво.
Проти були старші, батьки, але для міста та навіть
того ж району будівництво першого клубу в око-
лиці – тільки в користь. Жодних алкоголіків та
наркоманів. Все буде під контролем. У наших клубах,
які збудовані під керівництвом «АТЛАНТУ», не було
проблем.
- Так, але все ж, ви оплачували певну суму компен-
сації. Знаєте, як це називається – хабар.
- Зовсім ні, Марку, - заперечив я. – Все офіційно і
законно.
- Жаль вас розчаровувати, - він простяг-
нув нам документи, - але от докази хабаря.
Я швидко проглянув папери.
- Але ж це фальшивки!
- Ви втратите або все, або… - Марко замислився.
– Це вже за тиждень вам скаже Юля. Вона цим за-
йметься. Думайте. До побачення! Прийміть пра-
вильне рішення, Артеме – він простягнув мені
руку, я не відповів. – Тарасе Володимировичу..
Марко вийшов з конференц-залу. Я знесилено сів
на крісло.
- Я все вирішу, Тарасе Володимировичу. – тихо про-
мовив я. – У цій ситуації винна тільки одна людина.
Ви не втратите жодної акції. Обіцяю!
Він довірливо простягнув мені руку і кивнув. Вий-
шов за двері. Я знав, що означає «АТЛАНТ» для Тара-
са Володимировича, я знав як я люблю цю компанію
і не дам нікому її зруйнувати. Навіть «Vitors». Навіть
Юлі і її божевільній сім’ї.
Навіть Психеї.
у наступному номері
Юлія Торконяк
61