З а б у т а
РОБИМО ПАУЗУ
Ф л е ш к а
Життя , як налагоджена машина , залежить від дрібниць . Одна зміна – і все шкереберть . В цьому мені довелось переконатися на власній шкурі . Щоранку в мене був запрограмований один й той самий ланцюжок . Підйом і сніданок в порожній квартирі . Дорога на роботу у повній самотності , зате у персональному Порші . Вісім чи дев ’ ять годин паперової нудьги в чотирьох стінах особистого кабінету . І так вже років шість . Доки все не змінила одна дрібнюща деталь . Флешка . Забута в офісі флешка . І тепер через
неї доводиться повертатися в жахливий дощ на роботу . Щоб не гнати дарма машину , сіла на маршрутку . Все б було і далі монотонним , якби не … - Ой , матінко !!! – я різко вскочила , коли щось невідоме хапонуло мене за ногу . Глянувши під сидіння , я аж ніяк не очікувала те , що там побачила . Пара дрібних оченят очеретяного кольору якось зачаровано дивилися на мене з-під пухнастого лобика . Кошеня ледь не карамельного забарвлення , і таке кудлате . Воно спокійно , наче відчувало чого я хочу , саме підійшло ближче . Я акуратно беру це чудо в долоні .
- Звідкіля ж ти тут , мала кудлань ? – голос видався таким ніжним навіть мені самій , що мимоволі здивувалася . Так у мене в квартирі завелася манюня Карамелька . А як ще я могла її назвати ? І тепер щоранку я прокидалася під муркотіння , снідала з Карамелькою на колінах . Перші тижні навіть возила її з собою на роботу . Хто ж знав , що через забуту флешку так зміняться будні , де тепер я вже ось як два місяці тішуся компанії свого пухнастого чуда . І хто ж міг подумати , що через ту ж саму флешку , забуту тепер вже в кафе , я йду на чергове побачення з доброзичливим красенем , який її повернув і якому дуже подобається бавитися з Карамелькою .
Софія Бенза
55