508 ЛЮ БОМ ИР ВИ Н АР, СВІТ Л Я Н А П А Н Ь К О В А
за редакцією М. Грушевського в 1900-их роках, діяльносте Д. Дорошенка на форумі Українського Наукового Товариства, в якому він допомагав Михайлові Сергійовичу як секретар і займався видавничими справами УНТ в 1914 і пізніших роках. Крім того, вони співпрацювали в Товаристві Українських Поступовців( ТУП) і на форумі Української Центральної Ради в 1917 році. В серпні 1917 року, коли М. Грушевський та інші члени ЦР найменували Дмитра Дорошенка головою її Генерального Секретаріяту, між ними з’ явилися поважні політичні розходження. Д. Дорошенко в короткому часі зрезиґнував з цього посту. Шляхи двох істориків розійшлися.
Дмитро Дорошенко став одним із найближчих співробітників гетьмана Павла Скоропадського як міністр закордонних справ у гетьманському уряді в 1918 році та пізніше на еміграції. Він негативно оцінив повернення колишнього Голови Центральної Ради в Україну 1924 року. М. Грушевський у своїх спогадах також не дуже приязно згадує про діяльність Дорошенка. Проте взаємини двох істориків заслуговують на окреме джерельне дослідження. Поки що можна лиш ствердити, що спочатку Дорошенко був великим прихильником Михайла Сергійовича і до 1917 року допомагав йому в суспільногромадських і наукових справах. Саме до цього періоду відносяться його листи до Михайла Грушевського, які ми друкуємо. Ще не вдалося розшукати листів- відповідей Михайла Сергійовича. Можливо, ці листи втрачені.
У київському Центральному державному архіві України( ЦДІА, фонд № 1325, справа 458) зберігаються 14 листів Дорошенка до Грушевського за роки 1903-1914. Характер листів переважно діловий і віддзеркалює різні ділянки співпраці двох істориків. Для кращого розуміння ставлення молодого Дорошенка до Грушевського наведемо декілька його спостережень і записів у спогадах. Він пише, що українські журнали“ Зоря” і“ Літературно-Науковий Вісник” стали для нього“ так би мовити за школу національної української свідомосте”:“ Вони відкрили мені новий світ... З“ Зорі” я довідався про українське життя в Галичині, про тамошні товариства, довідався про імена Франка і Грушевського, які стали“ властителями” моїх дум” 2. В тому часі він свої літературні та публіцистичні твори друкує на сторінках“ Літературно-Наукового Вісника”, який виходив за редакцією М. Грушевського у Львові.
Згадуючи про приїзд Грушевського до Петербургу в 1906 році, Д. Дорошенко залишив таку його характеристику:“ Приїзд Михайла Грушевського мав велике значення. На той час проф. Грушевський уважався всіми нами за провідника українського національного руху в
2 Дмитро Дорошенко, Мої спогади про давнє минуле( 1901-1914 роки). Вінніпег, 1949, стор. 7.