Р
ано-вранці Ґерда поцілувала бабусю, яка ще
спала, взула нові червоні черевички і побігла
далеко за місто.
— Це правда, що ти забрала Кая? —
звернулася вона до річки. — Я подарую тобі мої
нові черевички, якщо ти віддаси мені його.
Ґерда скинула черевички і кинула їх у воду. Але вони
впали недалеко від берега, і хвилі відразу винесли їх назад.
Ріка ніби не хотіла брати у дівчинки її дарунок, бо не могла
повернути їй Кая. Тоді Ґерда дісталася до човна, який
гойдався під берегом в очереті, стала на краєчок корми і
знову кинула черевички . Човен був неприв’язаний, тому
відштовхнувся від берега. Дівчинка хотіла вистрибнути на
землю, але течія підхопила човен — і швидко понесла на
хвилях.
Ґерда сиділа боса, а її червоні черевички пливли за
човном, але наздогнати його не могли.
— Може, річка принесе мене до мого Кая! — подумала
Ґерда. Вона трохи заспокоїлася і милувалася гарними
зеленими берегами.
18
18