Щоденник Нареченої ЩН5 | Page 9

— Познайомились ми з Пашкою в автобусі . Сиділи поруч . Я дуже люблю в транспорті сидіти саме біля вікна і , коли була студенткою , завжди обирала квитки біля вікна . Але коли пасажир , який мав квиток поруч зі мною , приходив раніше , він чомусь обов ’ язково займав моє місце , і майже завжди доводилося « зганяти » його звідти .

Але , як не дивно , цього разу було інакше .

Паша сів в автобус раніше за мене і на своє місце , не біля вікна ! Ми розбалакались і я не помітила , як продиктувала свій номер телефону , хоча досі ніколи не давала свій номер незнайомцям .
Потім було багато пропозицій піти на каву . Коли Паша вкотре запропонував зустрітись , я казала , що буде дощ — ( ідеальна відмовка як на дощовий Львів ). Він не розгубився , і пообіцяв … розігнати хмари руками .
На третє побачення я взула нові туфлі на величезних підборах з цікавою « фішкою » –— ззаду був великий бант . Дівчата завжди раді новим туфлям :))), але , коли ми сіли в кав ’ ярні , я зрозуміла , що бант на правому туфлі відпав . Побачення почало перетворюватися в суцільну катастрофу . Я постійно думала про туфлі . Думала « для чого це побачення і для чого мені цей Паша , якщо я загубила через нього бант від нових туфель ». Проте Паша зрозумів « серйозність » ситуації і пішов по Львову шукати бант і не повірите — знайшов ! Я була щаслива ! Мої туфлі були врятовані !
До сьогоднішнього дня він мене дивує такими важливими дрібницями . Це людина для мене є мотиватором і натхненням !
9