— Познайомились ми з Пашкою в автобусі. Сиділи поруч. Я дуже люблю в транспорті сидіти саме біля вікна і, коли була студенткою, завжди обирала квитки біля вікна. Але коли пасажир, який мав квиток поруч зі мною, приходив раніше, він чомусь обов’ язково займав моє місце, і майже завжди доводилося « зганяти » його звідти.
Але, як не дивно, цього разу було інакше.
Паша сів в автобус раніше за мене і на своє місце, не біля вікна! Ми розбалакались і я не помітила, як продиктувала свій номер телефону, хоча досі ніколи не давала свій номер незнайомцям.
Потім було багато пропозицій піти на каву. Коли Паша вкотре запропонував зустрітись, я казала, що буде дощ—( ідеальна відмовка як на дощовий Львів). Він не розгубився, і пообіцяв … розігнати хмари руками.
На третє побачення я взула нові туфлі на величезних підборах з цікавою « фішкою » –— ззаду був великий бант. Дівчата завжди раді новим туфлям:))), але, коли ми сіли в кав’ ярні, я зрозуміла, що бант на правому туфлі відпав. Побачення почало перетворюватися в суцільну катастрофу. Я постійно думала про туфлі. Думала « для чого це побачення і для чого мені цей Паша, якщо я загубила через нього бант від нових туфель ». Проте Паша зрозумів « серйозність » ситуації і пішов по Львову шукати бант і не повірите— знайшов! Я була щаслива! Мої туфлі були врятовані!
До сьогоднішнього дня він мене дивує такими важливими дрібницями. Це людина для мене є мотиватором і натхненням!
9