Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 97

«...свій край шаблею здобув
і з ярма визволив»
Ів а н О с т а п о в и ч В и г о в с ь к и й
(р. н. невід.—26.03.1664)
Сподвижник Богдана Хмельницького, який володів гетьман­
ською булавою лише два роки (1657—1659), але зумів утвер­
дити державний суверенітет України.
Щирий патріот, який, за оцінками істориків, був одним з
найвизначніших українських діячів середини X V II століття,
політик, дипломат, професійний висококваліфікований дер­
жавний керманич, воєначальник.
Він повстав проти лицемірства Московії й відстоював дер­
жавну незалежність Української держави.
Діючи вже як гетьман, у надзвичайно тяжких умовах, він
за всієї своєї енергії, досвіду й таланту не зміг, як Богдан
Хмельницький, забезпечити підтримку обраного курсу широ­
кими масами і не втримав державного керма у своїх руках.
Допущені ним прорахунки та помилки і визначили трагіч­
ність його загибелі та не завжди справедливі оцінки сучас­
ників і нащадків.
У неділю, 24 серпня 1657 року, вдарили довбиші в
Чигирині, скликаючи раду. Рада була у дворі Хмельничен-
ка. Як набрався повен двір, ворота було замкнено, а вели­
ка юрба козацтва і поспільства полишилась поза двором.
З дому вийшов Юрась Хмельниченко з булавою у руці
й сказав, що йому не під силу управляти Україною і за
волею батька Богдана він хоче продовжити своє навчання
у Києві. Виступив Іван Виговський і подякував за пи­
сарський уряд, обозний Тимофій Носач положив свій пер­
нач, дякуючи за обозництво, генеральний суддя — свою
печать. І всі пішли за Юрасем у будинок. Мовчки стояла
рада, а серед ради, на столі, лежала гетьманська булава.
Багато було охочих ухопитись за ту булаву, та не було
дозволу ради. Осавули почали питати присутню старшину,
кого вона хоче за гетьмана. Присутня старшина не визна­
96