Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 94

сячі білоруських селян вступали у полки і вели вперту
боротьбу з ворогом. Влада польських і литовських панів
була ліквідована у районі Мінська, Могильова, Гомеля,
Полоцька. Це була відчутна допомога з боку України бі­
лоруському народові у його визвольній боротьбі.
Напруженість у взаєминах між Б. Хмельницьким і ро­
сійським царем особливо посилилась після того, як стало
відомо, що Олексій Михайлович, охоплений жадобою
польської корони, уклав у серпні 1656 року з Річчю Пос­
политою Віленське перемир’я і розпочав воєнні дії проти
Швеції (на переговори у Вільно українські представники
не були навіть допущені). На пропозицію росіян розірвати
союз із шведським королем Карлом X Хмельницький від­
повів категоричною відмовою. Гетьман був невдоволений
тими заходами царського уряду, яких він уживав, щоб
обмежити автономію України (зокрема, призначення в де­
яких містах російських воєвод), а також змінами у зовнішньо­
політичній орієнтації Москви.
З часом здоров’я гетьмана стало погіршуватися. Хво­
роба загострилася навесні 1656 року. Незважаючи на всі
заходи, її перебіг ускладнювався. Тепер важко встановити
характер захворювання гетьмана. Деякі літописи пов’язу­
ють хворобу з можливим отруєнням якимось молодим
шляхтичем, шо начебто підсипав під час вечері отруту у
склянку Хмельницького. Проте, на нашу думку, трапився
крововилив (відомо, що гетьман протягом тривалого часу
неодноразово скаржився на головний біль, бо ще напри­
кінці 1656 року він пережив перший удар інсульту, який
згодом прикував його до ліжка).
Смерть Б. Хмельницького настала вранці (за іншими
джерелами — опівдні) 27 липня 1657 року у Чигирині.
Згідно з волею гетьмана, поховання відбулося в його рід­
ному хуторі Суботові 25 серпня 1657 року, тобто через
чотири тижні після кончини. Це було зроблено для того,
щоб на похороні могли бути присутніми представники
всього Війська Запорозького. При величезному напливі
народу відбулося офіційне поховання тіла Б. Хмельни­
цького у місцевій Ільїнській церкві.
Подальша доля цього поховання не зовсім ясна. Єдине
джерело, яке відхиляє завісу над цими давноминулими
подіями, — це так званий Чернігівський літопис XVIII сто­
ліття, де сказано, що у 1664 році польські війська під
93