Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 85

порозької Січі. Вся територія звільнених українських зе­
мель розділялася на полки й сотні, які водночас ставали
й адміністративними, і військовими одиницями. Формаль­
но вся повнота влади належала загальновійськовій раді.
Але з часом, зі зміцненням влади козацької старшини, всі
головні питання життя Війська Запорозького, як правило,
почала розв’язувати більш вузька старшинська рада. До її
компетенції входили військово-політичні питання, здій­
снення адміністративних перетворень, ведення господар­
ських справ, зовнішньополітичні відносини.
В Україні поступово утворилася своєрідна ієрархія вій­
ськово-адміністративної влади у складі генерального обоз­
ного, судді, осавула, писаря, бунчужного і хорунжого. На
місцях прерогатива вирішення тих чи інших питань належа­
ла полковникам. Увінчувала цю піраміду посада гетьмана.
Варто підкреслити, що гетьман зосереджував у своїх
руках необмежену владу. Про це збереглося немало свід­
чень. Альберто Віміна, наприклад, називає Хмельницького
«справжнім государем». Усвідомлював своє особливе ста­
новище і сам гетьман. У 1649 році російським послам він
говорив: «Повелінням Божим останньому серед людей мені
велено над Військом Запорозьким і над Білою Руссю у
війні сій начальником бути і над ляхами і над Литвою пере­
могу мати». Послам Речі Посполитої Киселю і Смяровсько-
му він прямо заявив у січні 1649 року, що є «єдиновласти-
телем і самодержцем» Русі. Цікаво, що ці нові тенденції у
функціонуванні державного апарату добре бачили і маси
рядового козацтва: «Хмельницький ні зі старшиною, ні
з черню ніде не радиться. Сам і управляє з Виговським».
Треба зазначити ще одну деталь, характерну для Хмель­
ницького як політика. Гетьман добре орієнтувався в ет­
нічній ситуації, яка існувала тоді в Україні, де жили
представники різних народностей і віросповідань. Його
політична лінія в цьому непростому питанні відрізнялася
великим тактом і терпимістю. Так, щодо католиків, які
прихильно ставилися до повстанців, не чинилось ніяких
репресій. Відомо також, що у зверненні до польського
селянства гетьман обіцяв «звільнити всіх від повинностей
і робіт». У подальшому він заявляв, що «непристойна
і тяжка справа, коли хто силує неохочих до своєї віри».
Отже, Богдан Хмельницький стояв біля джерел ство­
рення Української держави, якій були властиві свої етніч­
84