Здається, менше було турбот із доньками. Найенергійнішою з-поміж них і не позбавленою політичних амбіцій була, мабуть, найстарша( або одна зі старших)— Олена. Вона вийшла заміж за полковника і наказного гетьмана Данила Виговського( брата майбутнього гетьмана Івана). Весілля відбулося в Чигирині у січні 1656 року. Вдруге Олена була повінчана в Суботові 1660 року з колишнім переяславським полковником, згодом генеральним писарем та гетьманом Павлом Тетерею. Олена і Данило Виговські мали двох синів— Юрія та Василя. Політичне честолюбство довело Олену до конфлікту з чоловіком та її ув’ язнення. Після розлучення з П. Тетерею Олена стала черницею й у Вільнюсі перейшла в уніатство.
З другою донькою Богдана, Степанидою, 1650 року одружився білоруський( могильовський) полковник Іван Нечай. Про долю третьої доньки— Катерини відомо дуже мало; вона ходила за батьком під час хвороби, ймовірно, що серія династичних проектів 1654 року була пов’ язана з особою Катерини( але це могли бути й інші доньки). Тоді Богдан нібито сватав свою доньку за сина брата російської цариці Марії Милославської. У червні— жовтні 1654 року ширилися чутки, що Б. Хмельницький сватає дочку за Мігая, сина Ніколя Петрашку( і внука волоського господаря Мігая Хороброго), який міг претендувати на молдавський престол. Коли ця комбінація реалізована не була, гетьман висунув новий проект: віддати доньку за племінника трансільванського кня зя Дьєрдя( Юрія) II Ракоці. Але з династично-шлюбної лихоманки нічого не вийшло.
Одна з дочок Богдана( зі старших) була дружиною Лук’ яна Мовчана. їхній син Федір зробив блискучу військову кар’ єру— в 1675— 1678 роках був стародубським, прилуцьким полковником, командував пішими козацькими полками, мабуть, саме тому, що був онуком Богдана. Інша донька була дружиною корсунського сотника Блиська. У 1649 році в Чигирині біля гетьмана був його зять Павло, очевидно, чоловік однієї з дочок Богдана, ім’ я котрої невідоме. Про Павла говорили як про дорадника гетьмана.
Кілька слів скажемо і про ближніх та дальніх родичів Богдана. Більшість із них належала до старшинської верхівки, мала вагу у військово-цивільній адміністрації та
79